Справа № 347/204/17

Провадження № 22-ц/779/1124/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Сабадах  Б. В.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

  судді-доповідача ОСОБА_2,

   суддів:                 Фединяка В.Д., Горейко М.Д.,

   секретаря             Мельник О.В.,

   з участю:  представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням головного державного виконавця Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов’язань без вилучення паспортного документа, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Косівського районного суду, постановлену головуючим суддею Сабадахом Б.В. 18 квітня 2018 року,

                                                    в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року головний державний виконавець Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов’язань без вилучення паспортного документа.

Подання обґрунтував тим, що на виконанні в Косівському РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по отриманому кредиту в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Рішення на даний час боржником самостійно не виконано, майно, належне боржнику на праві власності, на яке можна було б звернути стягнення відсутнє, боржник не з’являється до державного виконавця на виклики, про причини неявки не повідомляє. Враховуючи, що рішення до цього часу не виконане, є підстави для обмеження у виїзді за кордон.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 до виконання ним зобов’язань по сплаті заборгованості по отриманих кредитах в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», згідно рішення Косівського районного суду від 14.02.2017 по справі № 347/204/17.

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що наявність невиконаних зобов’язань у відповідача не є підставою для обмеження його у праві виїзду за кордон і вказане не свідчить, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов’язання,  поки не буде доведено протилежне. На думку апелянта, державним виконавцем не доведено факту ухилення відповідача від виконання зобов’язання, таких фактів у поданні не наводилось і належними доказами не підтверджено. Представник відповідача зазначила, що умисне ухилення боржника від виконання зобов’язань може мати місце лише тоді, коли у нього є всі реальні можливості його виконати (наявність майна, грошових котів), але він ухиляється від цього. Однак, згідно даних державного виконавця у боржника відсутні доходи та майно, що, вважає, апелянт, свідчить про те, що  відповідач не ухиляється від виконання обов’язків. Крім того, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про вручення боржнику виконавчих документів та постанови про відкриття виконавчого провадження, докази надсилання вказаних документів. Також апелянт звертає увагу, що у суді першої інстанції розгляд справи відбувся без участі державного виконавця. Посилаючись на вищенаведене, апелянт просить оскаржену ухвали суду скасувати.

Державний виконавець Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Представник Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився, про причини суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належно, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Тому в силу вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів розглядає справу за наявними матеріалами справи.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив  її задовольнити. Додатково пояснив, що державним виконавцем Косівського районного відділу ДВС не доведено ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням. Крім того, представником апелянта  апеляційному суду надано копії квитанцій  про оплату боржником у добровільному порядку протягом 2017-2018 років частини суми кредитної заборгованості у розмірі орієнтовно 3000 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконанні Косівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження з виконання ВП № 54418709 від 07.08.2017року, відкритого на підставі виконавчого листа № 347/204/17, виданого 17.05.2017 Косівським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23933,22 грн заборгованості. Так як боржником рішення суду не виконано, суд вважав за необхідне тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов’язань по сплаті заборгованості.

Апеляційний суд вважає, що вказаний висновок суду є необґрунтованим, а тому погодитись з ним не можна.

У п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст.33 Конституції України. Конституція України та передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що незаборонені законом.

Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Судом встановлено, що у Косівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження ВП № 54418709 від 07.08.2017року на підставі виконавчого листа № 347/204/17 виданого 17.05.2017року Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23933,22 грн заборгованості.

Постановою головного державного виконавця Косівського РВ ДВС від 11 серпня 2017 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 (а.с.65).

Згідно даних Державної фіскальної служби про номери рахунків, відкритих юридичними та/або фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3М на обліку в органах ДФС не перебуває (а.с.72).

Згідно даних УПФ України про осіб-боржників, які отримують пенсію та про осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовим договором, про останнє місце роботи щодо ОСОБА_3 інформацію не знайдено (а.с.73, 74).

Згідно відповіді ДФС України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб щодо відповідача інформація відсутні (а.с. 75).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК України), вказав, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, діючим цивільно-процесуальним законодавством України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконаних зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

При цьому, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, ще не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В наявних матеріалах виконавчого провадження відсутні докази повідомлення ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження та виклики до державного виконавця, про що вказує апелянт.

Ця обставина ніякими належними доказами не спростована.

Відповідно до розділу ХІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Мін'юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін'юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні державного виконавця про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, і підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Проте, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення - виконавцем суду не надано.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.

За таких обставин, відсутність у боржника відкритих рахунків чи майна не є підставою вважати доведеним факт ухилення апелянта від виконання судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -

                                                    п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 18 квітня 2018 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання головного державного виконавця Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника – ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов’язань без вилучення паспортного документа відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді:                                                                                           В.Д. Фединяк

                                                                                                     ОСОБА_6