АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-Ц-8252/2010 р. Головуючий 1 інстанції: Гетьман Р.А.

Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Кіпенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Шаповал Н.М.,

суддів - Кіпенка І.С., Хребтова В.П.,

за участю секретаря - Татарінової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова про визнання неправомірним дій відповідача, відновлення порушеного права на пенсію, -

В СТАНОВИЛА:

В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова про відновлення порушеного права на пенсію.

В обгрунтування вимог зазначав, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда 2 групи. На підставі Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду,заподіяну здоров’ю, розмір яких повинен визначатися з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Пенсійний фонд визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої в розмірі 19,91 грн. Також позивач вказує на те, що відповідно до ч.4 ст.54 вищевказаного закону він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком і розмір його пенсії по інвалідності не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач всупереч вимог закону відмовляється здійснити відповідний перерахунок цих пенсій.

Відповідачі - Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова проти позову заперечували посилаючись на те, що органи Пенсійного фонду та соціального захисту населення при нарахуванні позивачеві пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення виходили із розмірів та порядку, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області щодо відмови позивачу в перерахунку державної та додаткової пенсії та її виплаті відповідно до ч.4 ст. 54, ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату з 01 червня 2008 року ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із встановленого законом мінімальної пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Матеріали справі свідчать, не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено другу групу інвалідності.

Відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність права позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, є визначальним для вирішення даного спору.

Крім того, таке право позивачеві гарантується Конституцією України, статтею 46 якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.,19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню положення ст.. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., а не постанови Кабінету Міністрів №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 17 липня 2008 року, на підставі якої позивачеві здійснено нарахування пенсії, та інші постанови Кабінету Міністрів Україні , якими істотно звужується обсяг встановлених законом та гарантованих Конституцією України прав на соціальний захист.

Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання такого права Кабінету Міністрів України не означає надання права на встановлення порядку направленого на звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.

Правильним є і висновок суду 1 інстанції, що за основу при нарахуванні позивачеві пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та обставин справи.

Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 324 ЦПК У країни, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від  13 січня 2010 року залишити без зміни

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

судді