справа № 2а-7913/09/0670
категорія 2.11.11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Чудовській Ю.Ф.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача Юзька С.Г.
Грецької Л.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_4
до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що протягом з 10.07.2009 р. по 30.07.2009 року працівниками Новоград-Волинської ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 р. по 31.03.2009 р., про що свідчить акт № 1165/05-53/16/17-02/47/2499019174. Під час перевірки були встановлені порушення ст.ст.2,4 Закону України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" / надалі -Закон/. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0007712201/0 від 14.08.2009 р. на суму 1181199,30 грн.
З вказаним рішенням позивач не погоджується і просить його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. Свою правову позицію обґрунтував тим, що відповідно до ст.2 Закону при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною 1 Закону /180 днів/, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Відповідно до ст.1 ДКМУ " Про систему валютного регулювання і валютного контролю" уповноважений банк - це банк, офіційно зареєстрований на території України , що має ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, визначений інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136. В акті перевірки відповідачем не наведено доказів здійснення платежу на користь нерезидента з рахунку уповноваженого банку, повідомлення такого банку про проведення перерахунків відсутнє. Нарахування пені, на думку позивача, на підставі інформації, отриманої від податкової палати в м. Познані Польща, є незаконним, так як вказаний орган не контролює ні отримання товарів, ні валютні операції, які здійснювались ним.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позовних вимог, в яких обґрунтували свою правову позицію і просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 10.07.2009 р. по 30.07.2009 року працівниками Новоград-Волинської ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП ОСОБА_4 за період з 1.07.2007 р. по 31.03.2009 р., про що свідчить акт № 1165/05-53/16/17-02/47/2499019174.
Під час перевірки відповідачем були встановлено порушення ст.ст.2,4 Закону України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" / надалі -Закон/.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0007712201/0 від 14.08.2009 р. на суму 1181199,30 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 19.03.2007 року між ПП ОСОБА_4 та фірмою "EURO-TRUCK Sp.z.o.o." Польща був укладений контракт № 19/03, згідно якого отримано напівпричепи-рефріжератори на загальну суму 728000 Євро.
9 серпня 2007 року позивач звернувся до ЗАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про відкриття документарного акредитива № 0908/4102 /IMPA на суму 582400 Євро, в якій зазначив, що бенефіціаром є фірма "EURO-TRUCK Sp.z.o.o." Польща, виконуючим та авізуючим банком є нерезидент BNF-BANK AG Німеччина.
10.08.2007 року між ПП ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір комісії № 09/10082007/IMPA, відповідно до п.1.1 якого комітент / ПП ОСОБА_4./ доручає, а комісіонер / ЗАТ КБ "ПриватБанк"/ приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок комітента відкрити на користь компанії "EURO-TRUCK Sp.z.o.o." Польща безвідкличний документарний акредитив, а також доручити BNF-BANK AG Німеччина добавити його безвідкличне підтвердження до вказаного акредитиву, відповідно до заяви про відкриття акредитиву № 0908/4102 /IMPA. Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що комітент також доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання від свого імені за рахунок комітенту укласти угоду з підтверджуючим банком / BNF-BANK AG Німеччина/ про надання відстрочки у погашенні комісіонером / ЗАТ КБ "ПриватБанк"/ його заборгованості перед підтверджуючим банком, яка може виникнути при проведенні останнім платежу за акредитивом на користь бенефіціара / "EURO-TRUCK Sp.z.o.o." Польща/. Період відстрочки у погашенні заборгованості повинен складати 360 днів з дня відкриття акредитиву.
Додатковою угодою № 1 до договору комісії від 10.08.2008 р. за згодою сторін був встановлений новий період відстрочки у погашенні заборгованості 360 днів від 15.08.2008 р.
Додатковою угодою № 2 до договору комісії від 2.03.2009 р. за згодою сторін був встановлений новий період відстрочки у погашенні заборгованості 719 днів від дати відкриття акредитиву.
Згідно умов контракту № 19/03 оплата за отриманий товар повинна здійснюватись таким чином: 20% вартості договору були перераховані на банківський рахунок нерезидента в якості передоплати, а 80 % оплати по договору комісії № 09/10082007/IMPA від 10.08.2007 року сплачує банк BNF-BANK AG Німеччина /підтверджуючий банк/.
На виконання умов контракту ПП ОСОБА_4 20% передоплати перерахував фірмі "EURO-TRUCK Sp.z.o.o.".
Загальний порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями регулюється Законом № 185, Декретом № 15-93 та Інструкцією № 136. Суб'єкт ЗЕД, здійснюючи експорт, має дотримуватися так званого правила 90 днів. Це означає, що виручка підлягає зарахуванню на рахунки суб'єкта ЗЕД в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) на експортовану продукцію (п. 2.1 Інструкції № 136). У разі експорту робіт або послуг зазначений термін обчислюється починаючи з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує їх виконання.
Відповідно до стаття 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Банком у наведеному вище контексті вважається будь-який уповноважений банк або інша уповноважена фінансова установа, а також їх філії, відділення (п. 1.1 Інструкції № 136). Відповідно до п. 3 ст. 1 Декрету № 15-93, під терміном «уповноважений банк» слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Указу Президента України від 21.01.98 N 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі", інших нормативно-правових актів Національний банк України визначає такий порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями.
Порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями, визначений Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136/надалі-Інструкція/.
Відповідно до п.3.2. Інструкції відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку. При цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити таку інформацію: назва нерезидента та банк нерезидента, N договору та N акредитива, валюта платежу та сума списаних коштів, дата списання коштів з рахунку банку.
Судом встановлено, що згідно до п. 4.1. Інструкції банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.
Пунктом 4.2. Інструкції передбачено, що банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних ВМД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 N 601, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за N 1646/10245.
Як вбачаться з преамбули Інструкції, на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Указу Президента України від 21 січня 1998 року N 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року N 445 "Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", Національний банк України визначає такий порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків.
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.
Згідно пункту 7.1 Інструкції банки надсилають усі передбачені цим розділом Інструкції повідомлення до п'ятого числа кожного місяця, а повідомлення згідно з пунктом 7.8 у визначені цим пунктом строки - податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату, а також на магнітних носіях або засобами електронного зв'язку. У повідомленнях обов'язково зазначаються повна назва, код за ЄДРПОУ та місцезнаходження резидента.
Відповідно до пункту 7.10 Інструкції при ненадходженні в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 (у наступному звітному місяці інформація про ці порушення уже не надається). Управлінню за місцем реєстрації банку інформацію про виявлені факти порушень банк надає за встановленими Національним банком України строками, порядком і формою.
Згідно до пункту 2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні операції це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Згідно частини 1 статті 12 цього Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.
Таким чином валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. При цьому валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Таким чином, операції нерезидентів і резидентів з імпорту, експорту товарів та їх оплаті валютними цінностями охоплюються поняттям валютні операції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України у сфері валютного регулювання, в тому числі, видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.
Відповідно до частини 2 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету.
Згідно частини 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Згідно частини 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.
Саме уповноважений банк здійснює контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами, ДПА України здійснює фінансовий контроль за цими операціями, а НБУ контролює виконання правил регулювання валютних операцій, забезпечує виконання позивачем функцій агента валютного контролю, а також видає обов'язкові для виконання, нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12 грудня 1998 року N 1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" у разі ненадходження резидентам валютних цінностей в установлені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" терміни уповноважені банки інформують про це Національний банк та органи державної податкової служби. Порядок інформування встановлюється Національним банком разом з Державною податковою адміністрацією. Згідно пункту 3 вказаної постанови N 1968 порушення уповноваженими банками вимог цієї постанови тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством за невиконання функцій агента валютного контролю.
Як встановлено судами, спірним пунктом 7.1 Інструкції визначено, що банки надсилають усі передбачені цим розділом Інструкції повідомлення до п'ятого числа кожного місяця, а повідомлення згідно з пунктом 7.8 у визначені цим пунктом строки - податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату, а також на магнітних носіях або засобами електронного зв'язку. У повідомленнях обов'язково зазначаються повна назва, код за ЄДРПОУ та місцезнаходження резидента.
Пунктом 7.10 Інструкції визначено, що при ненадходженні в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 (у наступному звітному місяці інформація про ці порушення уже не надається). Управлінню за місцем реєстрації банку інформацію про виявлені факти порушень банк надає за встановленими Національним банком України строками, порядком і формою.
Судом встановлено, що відповідач на підставі даних відповіді Податкової Палати в Познані Міністерства фінансів республіки Польща зробив висновок, що товар за контрактом надійшов з порушенням законодавчих термінів.
Слід зазначити, що дану відповідь неможливо вважати офіційним документом, так як відсутній її офіційний переклад.
Належними доказами порушення позивачем вимог валютного законодавства повинні бути :
-- наявність факту здійснення платежу на користь нерезидента з рахунку уповноваженого банку;
-- підтвердження такого платежу письмовим повідомленням уповноваженого банку про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу щодо порушення позивачем вимог валютного законодавства.
Відповідь Податкової Палати в Познані Міністерства фінансів республіки Польща неможливо вважати офіційним документом, так як відсутній її офіційний переклад.
Крім цього, діючим в Україні законодавством не надано право податковим органам щодо нарахування пені за порушення валютного законодавства на підставі даних, отриманих від іноземного податкового органу.
Судом встановлено і не спростовано відповідачем факт відсутності повідомлення уповноваженим банком / ЗАТ КБ "ПриватБанк"/ Новоград-Волинської ОДПІ про порушення ПП ОСОБА_4 законодавчо встановлених строків надходження виручки або товарів.
Таким чином суд вважає незаконним рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій від 14.08.2009 р. № 0007712201/0 і скасовує його.
Позивач має право на відшкодування з державного бюджету України 3,40 грн. понесених судових витрат.
Керуючись Законом України „Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України " Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ № 136 від 24.03.1999 року , ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій від 14.08.2009 р. № 0007712201/0.
Відшкодувати з Державного бюджету України 3,40 грн. понесених судових витрат.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 16 грудня 2009 р.