Справа № 306/2150/15-ц

Провадження № 22-ц/777/2049/18

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

       05 вересня 2018 року м. Ужгород

       Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Кожух О.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 30 вересня 2015 року щодо відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_1, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Магія дерева», про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Свалявського районного суду від 30.09.2015 про відкриття провадження по справі.

Однак апеляційне провадження не може бути відкритим із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2015 року ПАТ «Легбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Магія дерева», про звернення стягнення на іпотечне майно, що передано відповідачем в іпотеку позивачу за двома договорами іпотеки від 20.04.2013 та від 21.06.2013, з метою забезпечення кредитних зобов’язань ТОВ «Магія дерева» перед позивачем, за кредитним договором від 06.03.2008.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 було відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, у січні 2016 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21.03.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 з підстав, передбачених частиною третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, а саме у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 подала знову апеляційну скаргу на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10.05.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Повторно відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 вже зверталась з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 30.09.2015, за наслідками подання якої ухвалою від 21.03.2016 суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, що відповідно до пункт 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У травні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати вказане судове рішення, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.12.2016 справу призначено до судового розгляду.

У подальшому справу передано до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10.05.2016 залишено без змін.

У даній постанові Верховним Судом зазначено, що установивши, що ОСОБА_1 вже зверталась з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 30.09.2015, за наслідками подання якої ухвалою від 21.03.2016 суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень.

Неодноразове оскарження ОСОБА_1 ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 в апеляційному порядку з одних і тих же підстав, свідчить про зловживання стороною наданими їй процесуальними правами, що унеможливлює розгляд справи по суті в межах розумних строків та порушує право позивача на судовий захист.

Після закінчення касаційного провадження справу направлено 10.08.2018 до суду першої інстанції, до якого вона надійшла 20.08.2018.

Під час перебування справи у суді касаційної інстанції (справу було надіслано місцевим судом до суду касаційної інстанції 17.06.2016) до суду першої інстанції 24.06.2016 (згідно штампу вхідної кореспонденції місцевого суду) надійшла чергова апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 про відкриття провадження.

Вказана апеляційна скарга ОСОБА_1 разом з матеріалами цивільної справи надійшла для розгляду до суду апеляційної інстанції 30.08.2018.

Згідно п. 9 ч.1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції, що діє від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Встановлено, що ОСОБА_3 вже раніше чотири рази подавала апеляційну скаргу на одну й ту ж ухвалу Свалявського районного суду від 30.09.2015 про відкриття провадження у даній цивільній справі. Ухвалами Апеляційного суду Закарпатської області від 21.03.2016, 10.05.2016 (яка була предметом перегляду у суді касаційної інстанції), а також ухвалами від 02.06.2016 та від 07.06.2016 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 30.09.2015.

За таких обставин, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

Враховуючи момент подання апеляційної скарги, ту обставину, що ЦПК України у редакції, яка передбачає підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу, набрав чинності 15.12.2017, необхідно вказати наступне.

Неодноразове подання ОСОБА_1 апеляційних скарг на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.09.2015 з одних і тих же підстав – має ознаки зловживанням процесуальними правами, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, що спрямовані на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи.

При цьому, згідно положень ст. 44, 148 ЦПК України, у випадку визнання факту подання особою скарг, заяв, клопотань - зловживанням процесуальними правами, суд може постановити ухвалу про стягнення із такої особи штрафу в дохід державного бюджету.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду від 30 вересня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Суддя                                                         О.А. Кожух