А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Морозовського В.І.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу представника відповідача – дочірнього підприємства «Лідінг» товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД -Україна» - ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Лідінг» товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» про захист прав споживача, визнання договорів №14015, №14016 від 03 квітня 2009, укладених між ОСОБА_2 та ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» недійсними та стягнення з відповідача 14 493, 50 грн. з урахуванням індексу інфляції, сплачених за даними договорами, а також стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та судових витрат.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним, як такий, що містить несправедливі умови, договір №14015 від 03 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» та договір №14016 від 03 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна». Ухвалено стягнути з ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» на користь ОСОБА_2 14 140 грн., сплачених за договорами. Стягнуто з ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн. та на користь держави 141 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» укладено договори за №№ 14015, 14016, предметом яких є вчинення виконавцем договору – ДП «»Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» за плату та за дорученням замовника певних дій, а саме: забезпечення дбайливого оформлення договору про участь у програмі «Добробут» між адміністратором програми та замовником з дотриманням вимог чинного законодавства; надання інформаційних, консультаційних, роз’яснювальних та довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі «Добробут»; організація своєчасної оплати наданих послуг для подальшої безперешкодної та своєчасної активації договору про участь у програмі «Добробут».
Дані договори були укладені між ОСОБА_2 та ДП «Лідінг» ТОВ «ВТД-Україна» з метою подальшого укладення договорів з адміністратором програми «Добробут» - ДП «Індекс» ТОВ «ВТД-Україна» про надання послуг з придбання об’єкта нерухомого майна на загальну суму 200 000 грн.
Згідно п. п 2.1 договорів оплата наданих послуг є договірною, виражається у процентному відношенні у розмірі 7% від вартості товару, визначеного в договорі про участь у програмі «Добробут» між адміністратором та замовником і становить 7000 грн. по кожному з договорів.
На виконання вищезазначених положень договорів ОСОБА_2 в день їх укладення сплачено 14 000 грн. та 140 грн. за розрахунково-касове обслуговування, що підтверджується квитанціями (а.с. 16).
За умовами договорів відповідач є виконавцем послуг, а позивач – замовником та споживачем.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Відповідно до ч.2, п.п. 3,14 ч.3 цієї ж статті умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання виконавцю виключного права щодо тлумачення договору.
Обсяг виконаних відповідачем робіт з надання консультаційно-розяснювальних послуг та послуг по оформленню договорів двох ідентичних за змістом договорів про участь у програмі «Добробут», які укладені в той самий день, що і оспорювані договори, неспіврозмірний із визначеною відповідачем великою платою за їх надання в розмірі по 7000 грн. по кожному договору. Встановлення жорсткого обов’язку позивача щодо оплати таких послуг в даному розмірі порушують права позивача, як споживача вказаних послуг, а тому дане положення є несправедливим.
В п.п. 6.1 договорів зазначено, що сторони повністю розуміють значення та умови цих правочинів, їх правові наслідки, а також те, що правовідносини, які виникають з договорів або пов’язані з ними не підпадають під норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, відповідач, на власний розсуд визначив коло нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини між сторонами, завідомо позбавляючи позивача права на захист, гарантований Законом України «Про захист прав споживачів».
Таке виключне право відповідача щодо тлумачення умов договору порушує принцип рівності сторін договору на шкоду споживача і також є несправедливим.
Відповідно до ч.ч. 5,6 вищевказаного Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому.
Оскільки встановлення вартості наданих послуг (ціни договору) у несіпврозмірно великому розмірі, визначеному договорами, виконання яких прямо залежить від обов’язку позивача здійснити таку оплату, а також положення щодо виключного права відповідача щодо тлумачення умов договору є несправедливими, а тому визнання таких положень недійсними, згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачі» тягне за собою визнання недійсними договорів в цілому.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умови оспорюваних договорів порушують права та інтереси позивача, як споживача послуг і є несправедливими, а тому є підстави для визнання таких договорів недійсними та повернення сплаченої за договорами суми в розмірі 14 140 грн. Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах законодавства та є законними і обґрунтованими.
Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є безпідставними, оскільки останнім не доведено, що неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди.
Щодо відшкодування відповідачем ОСОБА_2 фінансових втрат, які він зазнав у вигляді знецінення коштів, то судом було правильно визначено, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено у разі визнання договору недійсним повернення стороною суми, сплаченої за договором, з урахуванням індексу інфляції.
А тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині.
За таких обставин, рішення суду про часткове задоволення позову
ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, ухваленням з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача – дочірнього підприємства «Лідінг» товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД -Україна» - ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: