КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/13233/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали  Є.Ю.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.08.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 (повний текст підписано 25.05.2018)

у справі № 910/13233/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ключове рішення "

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк "

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв Артем Анатолійович

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В судовому засіданні 22.08.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису за реєстровим номером № 1474 таким, що не підлягає виконанню, який вчинено 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 810743249,87 грн. за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Банком не було надано Приватному нотаріусу виписку з рахунку Товариства із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, а також відсутня безспірність заборгованості, що має бути передумовою для вчинення виконавчого напису.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/13233/17, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 скасовані, а справа № 910/13233/17 передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/13233/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», п.п. а, б розділу 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 №296/5) та процесуального права.

Доводи апелянта щодо незаконності виконавчого напису:

- виконавчий напис від 20.02.2017 за реєстровим номером 1474 не містить такого обов'язкового реквізиту, як номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб) ТОВ «Ключове рішення»;

- чинним законодавством України передбачено, що основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки, однак нотаріусу не було надано виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення.

Доводи апелянта щодо відсутності виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення:

- спірний виконавчий напис нотаріусом вчинено на підставі наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» одностороннього арифметичного розрахунку, який було розраховано станом на 16.02.2017, а виконавчий напис вчинено 20.02.2017;

- на підтвердження своїх вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав нотаріусу первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, через що позивач вважає, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, зазначений у виконавчому написі, є безспірним;

- умовами кредитного договору №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 не передбачено такого виду зобов'язання або штрафних санкцій по кредитному договору як переоцінка кредиту.

Апелянт зазначає, що відсутність належних доказів щодо направлення повідомлення про наявність заборгованості, в тому числі є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зазначає, що вказана позивачем сума заборгованості відрізняється від розрахунку, вказаного у Звіті, у зв'язку з чим Товариством було подано клопотання про проведення судової економічної експертизи у справі.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 13.06.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи № 910/13233/17 призначено на 18.07.2018.

02.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов лист про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у зв'язку з неявкою учасників апеляційного провадження, розгляд справи відкладено на 01.08.2018.

31.07.2018 від третьої особи надійшов лист про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 відкладено розгляд справи № 910/13233/17 на 15.08.2018 у зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 у справі №910/13233/17 оголошено перерву у справі до 22.08.2018, враховуючи необхідність додаткового з`ясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.08.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача, третьої особи та третя особа в судове засідання апеляційної інстанції 22.08.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Від представника третьої особи до Київського апеляційного господарського суду неодноразово надходила заява про розгляд справи у його відсутність.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 1474 про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 810 743 249, 87 грн., з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 181 080 000, 00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 41 546 206, 03 грн., заборгованості з пені у розмірі 179 101 781, 37 грн., переоцінка кредиту у розмірі 408 815 262, 47 грн., стягнення здійснюється за період з 08.04.2014 по 16.02.2017 за Кредитним договором №DNH2LKI05491 від 08.04.2014.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів відсутності безспірності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису та, як наслідок відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 87 Закону України " Про нотаріат " передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 87 Закону України " Про нотаріат ").

Згідно ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до розділу 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Для вчинення виконавчого напису необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Необхідно з'ясувати, чи передбачена заборгованість, щодо якої потрібно вчинити виконавчий напис, в Переліку документів.

Відповідно до п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були надані всі необхідні документи для вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме - оригінал кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 та засвідчена виписка з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості станом на 16.02.2017 та строків її погашення.

Однак з матеріалів справи вбачається, що в заяві Банку, яку було долучено до справи як доказ звернення до Приватного нотаріуса, викладено прохання вчинити виконавчий напис на копії Кредитного договору, а в додатках, доданих до вказаної заяви, зазначається також копія Кредитного договору.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва А.А., в яких зазначено, що при зверненні банку про видачу спірного виконавчого напису йому було надано оригінал кредитного договору №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 та засвідчену виписку з рахунку Товариства із зазначенням суми заборгованості станом на 16.02.2017 та строків її погашення, а тому нотаріус вказує на те, що з поданих банком документів вбачається правомірність вимог банку про стягнення з товариства заборгованості.

Однак колегія суддів зазначає, що твердження нотаріуса про отримання саме оригіналу кредитного договору не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а відтак є недоведеним та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Крім того, судом не було надано належної правової оцінки умовам Кредитного договору в частині того, чи містить останній такий вид зобов'язання, або штрафних санкцій як переоцінка кредиту, оскільки Банком в розрахунок суми боргу було включено в якості безспірної заборгованості переоцінку кредиту.

Колегія суддів зазначає, що умовами кредитного договору №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 не передбачено такого виду зобов'язання та штрафних санкцій по кредитному договору як переоцінка кредиту.

Більш того, в наданому ПАТ КБ «ПриватБанк» приватному нотаріусу Завалієву А.А. розрахунку суми заборгованості станом на 16.02.2017 (а.с. 170, т. 1), взагалі не надано будь - якого розрахунку переоцінки кредиту на суму 408 815 262,47 грн.

Отже, стягувачем не було подано нотаріусу усі передбачені постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 та вищевказаним Переліком документи.

Крім того, ст. 89 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса. Виконавчий напис вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

Як вбачається з заяви банку про вчинення виконавчого напису, відповідачем не зазначено номерів рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

Відтак, не зазначення у спірному виконавчому написі номерів рахунків в установах банків (для юридичних осіб) свідчить про те, що виконавчий напис, що оскаржується, вчинений з порушенням вищевказаного Порядку та ст.ст. 88, 89 Закону України "Про нотаріат".

Як вбачається з матеріалів справи, в розрахунку, що здійснений банком, міститься положення щодо строків погашення заборгованості позичальником, зокрема зазначається, що строк погашення 10 днів з моменту відправки письмової вимоги про усунення порушень.

Однак, матеріли справи не містять доказів направлення письмової вимоги та розрахунку позивачу ТОВ «Ключове рішення».

В матеріалах справи міститься письмова вимога відповідача про усунення порушень за кредитним договором №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 (а.с. 173, т. 1), без дати та вихідного номеру, згідно якої станом на 01.02.2017 позивач має 810 743 249,87 грн. боргу перед відповідачем за вказаним кредитним договором, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 181 080 000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками у розмірі 41 546 206,03 грн.;

- заборгованість з пені у розмірі 179 101 781,37грн.;

- переоцінка кредиту у розмірі 408 815 262,47 грн.

У вказаній вимозі зазначено аналогічний розмір заборгованості станом на 16.02.2017, хоча в доданій «Виписці з розрахунку боржника…» станом на 31.01.2017 позивач має борг перед відповідачем за вказаним кредитним договором в сумі 392 023 421,55 грн.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься накладна №R0394518 (а.с. 179, т. 1) експрес доставки Меркурій, яка не підтверджує направлення вищевказаної вимоги на адресу позивача, оскільки ця накладна не містить підпису посадової особи служби доставки Меркурій, яка прийняла це відправлення, а також відсутній підпис отримувача на ній.

Враховуючи вищевикладене, банком не доведено направлення вищевказаної вимоги на адресу позивача.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до договору).

Статтями 212, 651 ЦК України передбачено, що у випадку порушення позичальником будь - якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91 - го дня порушення будь - якого із зобов'язань має право змінити умови цього договору, встановивши інші терміни повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні вважається простроченою.

У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь - якого із зобов'язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до договору).

Відповідач в порушення п. А.3 кредитного договору позбавив можливості позивача виразити свої заперечення з приводу здійсненого нарахування заборгованості і відразу звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Відсутність належних доказів про направлення повідомлення про наявність заборгованості, зокрема, є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягаю виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі №910/7992/16.

Крім того, з поданих відповідачем документів вбачається, що до складу винагороди за користування кредитом включено винагороду, перенесену з кредитного договору №09/03/К від 18.03.2009 у розмірі 95 425 096,51 грн.

Умови кредитного договору №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 не містять посилань про можливість перенесення будь - якої заборгованості, в тому числі з виплати винагороди та /або винагороди з кредитного договору №09/03/К від 18.03.2009 у розмірі 95 425 096,51 грн. та/або іншого будь - якого договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття, зокрема пункт 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, продовжує діяти редакція від 29.11.2001 постанови Кабінету Міністрів України №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме п. 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами».

Враховуючи викладене, одержання виконавчого напису можливе лише на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення на заставне майно.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №DNH2LKI05491 від 08.04.2014 з доповненнями, сторонами нотаріально посвідчено не було, а тому виконавчий напис за реєстровим номером №1474 було вчинено без нотаріального посвідченої угоди, всупереч нормам, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (в редакції від 29.11.2001).

Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення, чинним законодавством встановлено обов'язкові вимоги до переліку документів, що подаються нотаріусу для вчинення виконавчого напису та щодо змісту виконавчого напису. Встановлені обставини, що підтверджуються матеріалами справи, є достатніми підставами для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, захисту прав позивача у спосіб, встановлений Законом, та задоволення апеляційної скарги позивача.

Щодо посилань Товариства на те, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6781/17 і даний факт свідчить про відсутність безспірності заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що провадження у даній справі було порушено 21.06.2017, тобто через 4 місяці після вчинення спірного виконавчого напису, а тому спір, що розглядається у даній господарський справі, не слід вважати обставиною, яка свідчить про відсутність безспірності заборгованості за спірним виконавчим написом на момент його вчинення.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції як належний доказ існування спору щодо розрахунку суми боргу, наданий Товариством звіт про фактичні результати перевірки розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 15.05.2017, який було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма" Аудит-Менеджмент", в якому йдеться про те, що в розрахунку заборгованості за Кредитним договором, який здійснено Банком, наявні відхилення та у розрахунку Банку заборгованість Товариства перед Банком є більша ніж та, що міститься у розрахунку, який здійснено зазначеною Аудиторською фірмою, оскільки вказаний звіт складено станом на 15.05.2017, в той час як у спірному виконавчому написі йдеться про стягнення заборгованості з 08.04.2014 по 16.02.2017, а відтак неможливо встановити за який період у вказаному звіті розрахована заборгованість Товариства перед Банком, та яким чином даний розрахунок пов'язаний із встановленням безспірності заборгованості, яка зазначена у спірному виконавчому написі на момент його видачі Приватним нотаріусом.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/13233/17, всупереч ч. 5 ст. 310 ГПК України не було враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2018 у даній справі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/13233/17, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи, підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст.129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за їх розгляд підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/13233/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/13233/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати виконавчий напис, вчинений 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А. на кредитному договорі №DNH2LKI0591 від 08.04.2014, зареєстрованим в реєстрі за №1474, про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк " (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ключове рішення " (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, ідентифікаційний код 34410967) 1600,00 грн. судового збору за подання позову.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приватбанк " (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ключове рішення " (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, ідентифікаційний код 34410967) 2400,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 910/13233/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала