АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –7574/ 2009 Головуючий в 1 інстанції -Бондаренко В.М.
Категорія - 27 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Костюченко Н.Є.
суддів - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання належним чином виконувати умови кредитної угоди,
встановив:
ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.10.2009 року, де ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позовних вимогах, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнані незаконними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» по підвищенню відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору № PVH0GK00001108 від 10.06.2005 року. Відповідач зобов'язаний встановити відсоток за користування кредитними коштами, згідно п. 1.1 кредитного договору № PVH0GK00001108 від 10.06.2005 року, в розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом з 28.11.2008 року.
Також з відповідача на користь позивачки стягнені понесені судові витрати, судовий збір в розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2005 року між позивачкою та відповідачем укладений кредитний договір № PVH0GK00001108, згідно якого банк зобов'язався надати позивачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 42480 грн., на придбання квартири в сумі 36000 грн., а також сплату страхових платежів в сумі 6480 грн., у термін до 09.06.2025 року включно.
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що відсоткова ставка зі сплати за користування кредитом складає 1,17% за місяць.
Згідно листа голови правління «ПриватБанку» від 31.12.2008 року, починаючи з 01.02.2009 року, відсоткова ставка за кредитним договором № PVH0GK00001108 від 10.06.2005 року буде складати 27,68 % на рік.
ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі сплачувала, згідно графіка, кредитні платежі. В лютому 2009 року позивачу стало відомо, що з 28.11.2008 року та з 28.02.2009 року відповідач в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку за вищевказаним договором. Позивачці наданий новий графік сплати грошових зобов'язань до кредитного договору, де вказані інші суми погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 556,66 грн. у період з 28.11.2008 року по 28.01.2009 року та 871,1 грн. у період з 28.02.2009 року по 28.05.2025 року /а.с. 6-8, 9-10/.
Зазначений лист голови правління «ПриватБанку» від 31.12.2008 року позивачка не отримувала і згоди на збільшення відсоткової ставки по кредиту, як це передбачено договором, не давала.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки у відповідача не було правових підстав для застосування пункту 2.3.1 кредитного договору, і розмір відсотків за користування кредитом відповідачем підвищено необґрунтовано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке
відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись чинним законодавством ст. ст. 611, 65, 654 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, згідно зазначеного кредитного договору, підвищення відсотків за користування кредитом можливе лише зі годи позивачки.
Доводи, приведенні в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ті обставини, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, є безпідставними, оскільки, згідно п. 2.3.1 зазначеного кредитного договору, збільшення розміру процентної ставки можливо за згодою позичальника.
Пунктом 2.3.3 зазначеного кредитного договору також передбачено, що в разі неотримання банком протягом 20-и днів письмової відповіді позичальника зі згодою сплачувати збільшений розмір процентної ставки(запропонованої банком) відповідно до п. 2.3.1 даного договору, банк має право змінити умови договору та зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту тощо, або розірвати договір в судовому чи в односторонньому порядку /а.с. 24/.
За таких умов договору відповідач не мав права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що позивачка дала згоду на збільшення розміру процентної ставки .
Проте, будь - які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що позивачка дала згоду на збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, суду не надані
Інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції, згідно ст. 308 ЦПК України.
Справа судом 1 -ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
СУДДІ: