ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року справа №805/1200/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Святодух О.Б., за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача Ніколєнка Є.О., Звягільського М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (складене в повному обсязі 17 травня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/1200/18-а (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування припису та постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування припису від 22.12.2017 року № 05-23-3381/098-048 та постанови від 12.01.2018 року № 05-23-3381/098/16 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 288000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, приймаючи припис та постанову, які оскаржуються, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначав, що під час проведення перевірки відповідачем порушений порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, оскільки на момент перевірки не було підстав для її проведення, рішення про проведення перевірки, наказ та повідомлення про проведення перевірки позивач не отримував, в порушення порядку оформлення результатів інспекційного відвідування акт про результати перевірки не був складений в останній день такого відвідування.

Щодо суті встановлених порушень, наполягав на тому, що дія законодавства про працю на спірні правовідносини не розповсюджується, підрядники за такими договорами не є робітниками в розумінні КЗпП України та Закону України «Про професійний розвиток працівників» та при використанні цивільно-правових договорів для оформлення взаємин між підрядником - фізичною особою та замовником - суб'єктом господарювання, слід керуватися положеннями Цивільного Кодексу України, які регулюють відносини підряду або надання послуг.

Звертав увагу суду на те, що між позивачем та найманими працівниками були укладені цивільно-правові договори на виконання робіт, які не є формою трудових відносин, а тому, як вважає позивач, невиконання вимог щодо обов'язку повідомити територіальний орган ДФС про прийняття на роботу найманих працівників не є підставою для застосування штрафів.

Враховуючи наведене, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1200/18-а в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

У судовому засіданні позивач та її представники підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін по справі, свідків, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, НОМЕР_1, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2, місце проживання: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шмідта, буд. 50 (арк.справи 13, 50).

21.12.2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області виданий наказ № 2221 про проведення у період з 21.12.2017 року по 22.12.2017 року інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017051720000053 від 01.03.2017 року згідно листа Прокуратури Донецької області від 20.12.2017 року № 17/1-4503-вих-17 (арк.справи 74, 75-76).

21.12.2017 року на виконання наказу та на підставі направлення на перевірку від 21.12.2017 року № 04.3/1273 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області у період з 21.12.2017 року по 22.12.2017 року здійснена перевірка суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 05-23-3381/098 (арк.справи 17-28).

Перед початком проведення інспекційного відвідування інспекторами праці ФОП ОСОБА_1 пред'явлені службові посвідчення та направлення про проведення інспекційного відвідування від 21.12.2017 року № 04.3/1273, про що міститься відмітка з зазначенням ПІБ, дати, та особистого підпису (арк.справи 77-78).

Повідомна реєстрація інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 внесена до реєстру 21.12.2017 року за № ДЦ-247.

Під час перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: працівники - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 фактично допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (арк.справи 17-28).

Як зазначено в акті перевірки, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2:

Дата державної реєстрації: 17.11.1993року;

Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 18.02.2008 №22770170000007658;

Дата та номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких фізична особа-підприємець перебуває на обліку: відомості відсутні;

Дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності: відомості відсутні;

Дані про основний вид діяльності: код КВЕД 23.41 Виробництво господарських і декоративних керамічних виробів (основний) Код КВЕД 23.41 - виробництво господарських і декоративних керамічних виробів.

Під час проведення інспекційного відвідування 21.12.2017 року в 14 год. 30 хв. в нежитловому приміщенні, в якому розташований цех по виробництву декоративних виробів з глини, яке знаходиться на спільній земельній ділянці з житловим будинком ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), перебувало 3 особи, які були зайняті у даному виробництві та з якими ФОП ОСОБА_1 не укладені трудові договори, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

ОСОБА_6 виконує роботу модельника гіпсових моделей, а саме: виготовляє прості моделі з свіжопрожареного гіпсу за шаблонами, еталонами, макетами, оправками, зліпками та зразками деталей з кривізною, розташованою в одній площині; готує гіпсовий розчин; складає балінітові щитки (опалубки) до заливання гіпсових моделей; розмічає та виготовляє найпростіші шаблони за кресленнями; знімає моделі з загальних болванок, здійснює зліплення з ящика; нарощує за шаблонами опуклості, тощо; придає остаточну форму моделям, зліпкам за допомогою скребків, зубил, шаберів та інших інструментів; розрізає, склеює, полірує моделі,, покриває їх лаком, стеарином та фарбує емалітом; наносить на моделі лінії контуру обрізання деталей згідно з кресленнями; остаточно оздоблює поверхні моделі; установлює припуски на моделі для деталей, які штампують; підбирає і застосовує необхідні інструменти та пристрої для заливання та оброблення гіпсових моделей.

Згідно Класифікатору професій України (ДК 003:2010) дані роботи відповідають професії виробника керамічних виробів та гончара, код професії 7321, професійна назва роботи - модельник гіпсових моделей, код ЗКППТР - 14487.

ОСОБА_8 виконує роботу відливальника фарфорових та фаянсових виробів, а саме: відливання виробів в кускових формах на столах; оправка, обробка поверхонь виробів з дотриманням заданої точності; установлювання виробів на полиці та піч для сушіння виробів.

Згідно Класифікатору професій України (ДК 003:2010) дані роботи відповідають професії виробника керамічних виробів та гончара, код професії 7321, професійна назва роботи - відливальник фарфорових та фаянсових виробів, код ЗКППТР - 16385.

ОСОБА_7 виконує роботу живописця, а саме: розмалювання посуду.

Два примірники акта та припису 26.12.2017 року надіслані ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом документів та з повідомленням про вручення (код поштового відправлення 8431304659220) для ознайомлення та підпису та отримані ним 29.12.2017 року, що підтверджене повідомленням про вручення поштового відправлення код 8431304659220 (арк.справи 89).

05.01.2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складений акт відмови від підпису № 05-23-3381/098-001 в двох примірниках, один з яких направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, код поштового відправлення 8530204003333 (арк.справи 107, 108).

На підставі порушень, встановлених під час перевірки, Головним управлінням Державної служби України з питань праці винесений припис від 22.12.2017 року № 05-23-3381/098-048 про усунення порушень в частині оформлення трудових відносин шляхом працевлаштування фізичних осіб, які на момент інспекційного відвідування працюють за цивільно-правовими договорами, але фактично перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1.(арк.справи 14).

12.01.2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-23-3381/098/16, згідно якої на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 288000 грн. за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: працівники - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 фактично допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (арк.справи 15-16).

Як встановлено колегією суддів, 01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладений цивільно-правовий договір № 6, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (а.с. 31-32).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 6 від 22.12.2017 року (арк.справи 33).

01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений цивільно-правовий договір № 8, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (арк.справи 34).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 8 від 22.12.2017 року (арк.справи 35).

01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладений цивільно-правовий договір № 9, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (арк.справи 36-37).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 9 від 22.12.2017 року (арк.справи 38).

Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно звіту ФОП ОСОБА_1 з ЄСВ за листопад 2017 рік особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як працюючі за договорами цивільно-правового характеру не зазначені, відомості про прийняття їх на роботу за договорами цивільно-правового характеру відсутні, єдиний соціальний внесок не нараховувався та не сплачувався (арк.справи 102-106).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 року № 100 утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання державної служби праці» від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці), згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пп. 15 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 року № 295«Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Абзацом 1 пункту 2 Порядку 295 встановлено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку 295, підпунктом 4 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Як встановлено колегією суддів, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку 295 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як зазначалось раніше, на виконання зазначеної норми 21.12.2017 року ГУ Держпраці у Донецькій області виданий наказ № 2221 про проведення перевірки позивача.

Частиною 2 пункту 8 Порядку 295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Будь-яке інше повідомлення об'єкта інспектування про здійснення інспекційного відвідування зазначеним порядком не передбачено.

Пунктом 9 Порядку 295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, інспекторами праці перед початком проведення інспекційного відвідування пред'явлені позивачу службові посвідчення та направлення на проведення інспекційного відвідування, про що міститься відмітка з зазначенням ПІБ, дати, та особистого підпису ФОП ОСОБА_1

Оскільки інспекційне відвідування позивача проведене на підставі повідомлення правоохоронних органів та наказу на проведення такого заходу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, здійснюючи перевірку, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, також необґрунтованим довід позивача щодо порушення відповідачем порядку оформлення результатів інспекційного відвідування, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20 Порядку 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Як зазначалось раніше, термін проведення інспекційного відвідування - з 21.12.2017 по 22.12.2017 року, акт перевірки складений 22.12.2017 року, тобто, в межах строків, встановлених зазначеною нормою Закону.

Згідно абз. 1 п. 26 Порядку 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Як встановлено колегією суддів, у зв'язку з відмовою отримання акту перевірки та неможливістю особистого вручення акту і припису протягом наступного робочого дня - 26.12.2017 року акт та припис надіслані позивачу рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення.

Відповідно до абз. 3 п. 26 Порядку 295 об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Згідно абз. 4 п. 26 Порядку 295 у разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як зазначалось раніше, поштове відправлення отримане позивачем 29.12.2017 року, станом на 05.01.2017 року підписаний примірник акту та припису відповідачу не повернутий, у зв'язку з чим складений акт відмови від підпису.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт та припис оформлені відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем норм законодавства про охорону праці щодо обов'язку укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з наступних підстав.

Як вже зазначалось раніше, 01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладений цивільно-правовий договір № 6, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (а.с. 31-32).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 6 від 22.12.2017 року (арк.справи 33).

01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений цивільно-правовий договір № 8, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (арк.справи 34).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 8 від 22.12.2017 року (арк.справи 35).

01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладений цивільно-правовий договір № 9, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплати дані послуги (роботи) (арк.справи 36-37).

Виконання зазначеного договору підтверджене актом прийому наданих послуг № 9 від 22.12.2017 року (арк.справи 38).

Крім того, колегія суддів приймає як належні, допустимі, достовірні та достатні докази у відповідності до вимог ст..73-76 КАС України показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо обставин укладання вищезазначених цивільно-правових договорів, які надані ними у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В даному випадку представником позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлялось клопотання про допит цих самих свідків, яке було відхилене судом першої інстанції.

Вищезазначені свідки підтвердили укладання між ними та позивачем цивільно-правових угод а також пояснили, що самостійно організовували свою роботу відповідно до умов договору, виконували її на власний розсуд, не підпорядковувались позивачу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги головного інженера, прораба та бригадирів.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є кінцевий результат, а не процес праці.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

В свою чергу, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Колегія суддів зазначає, що аналіз укладених позивачем цивільно-правових договорів з фізичними особами дає підстави вважати, що: на живописця, модельника гіпсових моделей, відливальника фарфорових та фаянсових виробів не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку; вони самі організовують процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовують власні засоби та матеріали; вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт) за власний рахунок; за невиконання умов укладеного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (цивільно-правова відповідальність); ініціювати розірвання укладеного договору може будь-яка із сторін, а тому ці договори не можливо вважати трудовими.

В той же час відповідач на обґрунтування правомірності своєї позиції не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фізичні особи, з якими позивачем укладені 3 спірні договори, фактично перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, були підпорядковані останньому, а позивач фактично виплачував їм заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Слід зазначити, що за своїм змістом правовідносини фізичних осіб, що уклали договори з позивачем, відповідають змісту договору про надання послуг, визначеному статтею 901 ЦК України, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, укладення таких цивільно-правових договорів чинним законодавством не заборонено. Результати наданих послуг за цивільно-правовими угодами оформлені сторонами шляхом складання актів прийому наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявності виявлених порушень, з приводу яких прийняті оскаржувані акти індивідуальної дії, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4642,00 грн. (1762,00 грн. + 2880,00 грн.) та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 6963,00 грн.

Тобто, в силу частини 1 статті 139 КАС України кошти у розмірі 11 605,00 грн. (4642,00 грн. + 6963,00 грн.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 03 вересня 2018 року до Донецького апеляційного адміністративного суду Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про повернення судового збору у розмірі 6963 грн. Заява мотивована тим, що на виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 805/1200/18-а про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було сплачено судовий збір в сумі 6963 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, код отримувача (код за ОКПО) - 37944338, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій обл., код банку отримувача (МФО) - 834016, рахунок отримувача - 31211206781059, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу «Судовий збір». У подальшому апелянту стало відомо, що дані реквізити було змінено та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 6963 грн. за новими реквізитами. Таким чином, за подання апеляційної скарги апелянтом було сплачено 13926 грн., у той час як повинно бути сплачено лише 6963 грн. На підставі зазначеного просила розглянути питання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 6963 грн., що була сплачена за старими реквізитами.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1200/18-а було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі 6963 грн.

09 липня 2018 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від апелянта на виконання ухвали від 25 червня 2018 року надійшли дві квитанції про сплату судового збору у розмірі 6963 грн. кожна: квитанція від 06.07.2018 № 0.0.1077729598.1 на суму 6963 грн. (отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, код отримувача (код за ОКПО) - 37944338, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій обл., код банку отримувача (МФО) - 834016, рахунок отримувача - 31211206781059, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу «Судовий збір»); квитанція від 06.07.2018 № 0.0.1077815861.1 на суму 6963 грн. (отримувач коштів Краматор.УК/м Краматорськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 34314206081008; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу «Судовий збір»).

Таким чином, за подання апеляційної скарги апелянтом було сплачено 13926 грн., у той час як повинно бути сплачено лише 6963 грн.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За правилами частини другої статті 7 Закону № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 необхідно повернути надміру сплачений судовий збір у сумі 6963 грн. (13926 грн. - 6963 грн.).

Керуючись статтями 23, 33, 133, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1200/18-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1200/18-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування припису та постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Припис Головного управління Держпраці у Донецькій області № 05-23-3381/098-048 від 22 грудня 2017 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-23-3381/098/16 від 12 січня 2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 605 (одинадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) через відповідний орган Державної казначейської служби України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 6963 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 00 коп., сплаченого до Державного бюджету України згідно квитанції від 06 липня 2018 року № 0.0.1077729598.1.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів протягом п'яти днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов