УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/50/18 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 21 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року під головуванням судді Заполовської Т.Г.

у цивільній справі №285/50/18 за позовом ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Борисюк Лариса Миколаївна, Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в інтересах недієздатної ОСОБА_4 Просив визнати недійсними договори дарування житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, які посвідчені 26.09.2012 року приватним нотаріусом Борисюк Л.М. за №№1364, 1365. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що його сестра і підопічна ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи з дитинства та постійно проживала за вказаною адресою. Однак у 2016 році йому стало відомо, що його матір - відповідач ОСОБА_6 у 2012 році подарувала будинок і земельну ділянку їхній сестрі ОСОБА_3 Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 обманним шляхом змусила їх стару матір подарувати будинок і позбавити ОСОБА_4, інваліда з дитинства, права проживати у будинку. Вважає, що ОСОБА_3 використала підроблені документи, про що було направлено заяву до правоохоронних органів. На думку позивача, оспорювані договори мають бути визнані недійсними відповідно до п.6 ст. 215 ЦК України, оскільки на момент вчинення вони суперечили інтересам непрацездатної дитини ОСОБА_6 - ОСОБА_4. Внаслідок укладення цих договорів недієздатна втратила місце проживання. Тим більше, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні її власністю шляхом виселення ОСОБА_4 із вказаного будинку. Даний позов обумовлений захистом інтересів недієздатної ОСОБА_4.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року позов задоволено. Визнані недійсними договори дарування житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Борисюк Л.М. за №№1364, 1365 від 26.09.2012 року.Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в дохід держави 1 409,60 грн. судового збору в дольовому порядку, тобто, по 704,80 грн. з кожної.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема зазначає, що недієздатною ОСОБА_4 визнана лише за рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року. Тому факт проживання в будинку, що є предметом договору дарування 64-річної ОСОБА_4, яка в установленому порядку на час укладення договорів дарування не була визнана ані обмежено дієздатною, не може бути підставою для визнання договору недійсним. Крім того, при обранні органом опіки кандидатури опікуна перевага була надана ОСОБА_5 з тих підстав, що для більш ефективного догляду за сестрою він мав намір забрати її до себе у власний сусідній будинок, у зв'язку з чим рішенням опікунської ради від 30.11.2017 року ОСОБА_5 було зобов'язано переселити ОСОБА_4 у власний будинок. На виконання цього рішення ОСОБА_4 проживає разом зі своїм опікуном у його власному будинку по АДРЕСА_2 з часу визнання його опікуном. Зазначене підтверджується витягом з протоколу засідання опікунської ради від 30.11.2017 року, повідомленням заступника міського голови від 14.12.2017 року, актом від 25.01.2018 року. Проте суд на ці обставини уваги не звернув.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2012 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,0505 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, уклавши нотаріально посвідчені договори дарування, зареєстровані в реєстрі за №№1364, 1365 (а.с.37-38).

На момент укладення договору у вказаному будинку була зареєстрована та фактично проживала дочка дарувальника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.107).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 05.12.2017 року у справі №285/3335/17 ОСОБА_4 визнана недієздатною та ОСОБА_5, 1954 року народження, призначений її опікуном.

ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи з дитинства (а.с.5). У виписці з акту огляду від 18.05.1965 року у графі трудова рекомендація зазначено, що ОСОБА_4 підлягає поміщенню у будинок інваліда, та зазначено, що переогляду не підлягає, оскільки довідка безтермінова (а.с.116).

У посвідченні інваліда від 1995 року зазначено, що психіатричною МСЕК з 02.12.2003 року інвалідність призначена довічно.

Судом першої інстанції було витребувано та оглянуто в судовому засіданні висновок судово-психіатричного експерта № 359-2017 від 24.10.2017 року у цивільній справі № 285/3335/17 про визнання ОСОБА_4 недієздатною. У розділі анамнез хвороби зазначено, що остання з 1981 року перебуває на обліку у психіатра за місцем проживання з діагнозом олігофренія в ступені вираженої дебільності на грані з імбецильністю внаслідок органічного ураження головного мозку. У 1988 році відмічено, що хвора знаходиться вдома, нічим не зайнята. У 1991 році зазначено, що працює з матір'ю прибиральницею. З 1995 року до 2017 року за медичною допомогою до психіатра не зверталась. Встановлено, що ОСОБА_4, 1948 року народження, страждає на помірну розумову відсталість у ступені імбецильності. З даного приводу спостерігається психіатрами, психіатричною МСЕК визнана інвалідом 2-ї групи дитинства довічно та ступінь її розумової відсталості (імбецильності) настільки виражена, що позбавляє її здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.28-29 справи № 285/3335/17).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оспорювані договори суперчать вимогам закону щодо дотримання прав непрацездатної повнолітньої дитини дарувальника.

Так, відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.203 ЦК правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Визначення терміну непрацездатна особа міститься у ст.1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - це особа, яка досягла встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особа з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особа, яка має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров'я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).

Непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

В даному випадку судом достеменно встановлено, що сестра та дочка сторін є непрацездатною особою і за віком, і за станом здоров»я.

Тому оспорювані правочини порушують право непрацездатної доньки дарувальника на проживання у спірному будинку.

Доводи апеляційної скарги щодо проживання останньої в будинку опікуна висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки в цьому випадку вона не набуває права на житло.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 06.09.2018 року.