УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/35/17-пСуддя 1 інстанції Ткаченко С. В.

Номер провадження 33/774/237/К/18Суддя- доповідач Пістун А. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн. 00 коп., в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп.

При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривий Ріг, по вул. Мілашенкова, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока не реагують на світло, сухість у полості рота, на вимогу працівників поліції пройти належним чином медичний огляд на встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в присутності двох свідків, відмовився.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

В обґрунтування вимог про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, ОСОБА_2 зазначає, що не був присутній при розгляді справи в суді, а копію постанови отримав лише 17 серпня 2018 року, тому не мав можливості оскаржити її в передбачений законом строк.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що при винесенні постанови суд всебічно не перевірив всі обставини справи. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції неправильно встановив особу правопорушника, що призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності. Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особу правопорушника встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 від 10.05.2013 року, яке було ним загублене декілька років назад. Крім того, працівник поліції не перевірив паспорт і в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив адресою його мешкання АДРЕСА_1, натомість місцем його реєстрації та мешкання є адреса: АДРЕСА_2, тому розгляд справи за територіальною підсудністю повинен був проводитись в Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу, а не Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу. На думку ОСОБА_2 працівник поліції не правильно встановив особу правопорушника, не встановив місце його мешкання згідно баз даних про мешкання фізичних осіб та помилково передав справу з порушенням підсудності до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, що призвело до порушення процесуального закону та безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, про дату і час судового засідання повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання на адресу апеляційного суду не надходило, тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Так, статтями 289, 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати справу.

Оскільки ОСОБА_2 заявив відповідне клопотання, а з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи проводився за його відсутності, крім того відсутні відомості про отримання ним копії постанови у межах строку апеляційного оскарження (а.с.8, 13), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що цей строк був пропущений з поважної причини, і вважає за необхідне його поновити та розглянути апеляційну скаргу по суті.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 270977 від 08 грудня 2016 року, який складений у відповідності із вимогами ст. 256 КУпАП;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які долучені до матеріалів справи, де кожен з яких підтвердили те, що 08.12.2016 року в їх присутності ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку;

- письмовими поясненнями самого ОСОБА_2, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та п. 6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби), або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції не було встановлено особу правопорушника та помилково притягнуто його до адміністративної відповідальності, то до них суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами адміністративної справи, та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що не він керував транспортним засобом та працівники поліції не встановили особу правопорушника, спростовуються поясненнями самого ОСОБА_2, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те що він в обід курив марихуану та управляв транспортним засобом по вулиці Мілашенкова та в лікарню для проходження медичного огляду їхати відмовляється.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, в частині того, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушено територіальну підсудність, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 складено з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, працівниками поліції встановлені всі обставини справи та зазначено в протоколі всі необхідні відомості, які передбачені законом.

Відповідно до ст.254 КУпАП та п.2.1 Правил дорожнього руху України під час зупинки транспортного засобу водій пред'являє працівникам поліції посвідчення водія на право управління транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. В цих, обов'язкових для пред'явлення, документах не зазначено місце проживання особи, тому його місце реєстрації та місце мешкання встановлюється зі слів самого правопорушника.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в протоколі зазначено адресу місця мешкання ОСОБА_2 АДРЕСА_1, тому судом не було порушено правил територіальної підсудності.

Даючи оцінку вищевказаним доказам, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, обставини якого зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 270977 від 08.12.2016 року.

При апеляційному перегляді порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, не встановлено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області А.О. Пістун