КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   22-а-34484/08                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Курченко Н.М.  

Суддя-доповідач:  Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2009 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:     

            головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

            суддів:                                                                          Усенка В.Г., Зайцева М.П.,

            при секретарі:                                                              Іващенко О.Р.,  

            розглянувши апеляційну скаргу позивача –Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси до підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з адміністративним  позовом до підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2008 року –у задоволенні позову –відмовлено.

          На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, колегія суддів зважає на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів)  зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчислення і сплатою податків і зборів.

Порядок обліку платників податків, у тому числі узяття їх на облік, встановлений наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98р., яким затверджений Порядок обліку платників податків, зборів. Цей Порядок прозроблений відповідно до Законів України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні»та інших актів, положень чинного законодавства України і має на меті використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів в органах державної податкової служби.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України). Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.218 ГК України). За порушення встановлених  законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (1 ст.238 ГК України). У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта  та його ліквідації (ст.247 ГК України).

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності (п.17 ч.1 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу України»).

З правового аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що податкова інспекція може заявляти позов про припинення юридичної особи виключно у зв’язку зі встановленням правопорушень з боку суб’єкта господарювання у сфері господарювання в якості застосування відповідної адміністративно-господарської санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено вручення відповідачу Довідки форми 4-ОПП про взяття на облік як платника податків. Крім того, позивачем не спростовані доводи відповідачки про те, що вона фактично не здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки позивачка наполягає на своєму праві на зайняття підприємницькою діяльністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивачу необхідно виконати встановлений Порядок обліку платників податків стосовно вручення платнику податків (відповідачу) Довідки про взяття на облік платником податків, довести до відповідачки її обов'язок стосовно подання податкових декларацій, вид податкових декларацій та строки її подання. Відповідачу необхідно виконати вимоги п. 4 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який згідно ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

У разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків, відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-111 сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу  позивача –Державної податкової інспекції у м. Черкаси - залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2008 року  - залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий –суддя:                                                                                   Я.С. Мамчур

Судді:                                                                                                                    М.П. Зайцев

                                                                                                     В.Г. Усенко

Ухвалу складено у повному обсязі 05.11.2009.