АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №653/4532/17 Головуючий в І інстанції: Венглєвська Н.Б.

Провадження №33/791/76/18 Доповідач: Радченко С.В.

Категорія: ст.91 КУпАП

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області Радченко С.В., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3 та представника Азово-Сиваського національного природного парку - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 02 грудня 2017 року о 12.04 год. в о. Сиваш на відстані трьох км від станції Сиваш та 800 м від берега, поблизу острова Верблюдка, порушив режим території Азово-Сиваського національного природного парку, а саме: здійснив незаконний вилов водних живих ресурсів (личинки хіронаміди) у заповідній зоні парку за допомогою технічних засобів - мотопомпи з обладнанням в кількості 2 штук, чим порушив вимоги ч.3 ст.7, ст.21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», п.4.2.1 «Положень про Азово-Сиваський національний природний парк» від 01 листопада 2010 року №407, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 91 КУпАП України, а саме - порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно приписів ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення дляправильного вирішення справи.

Проте, цих вимог закону в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ст. 91 КУпАП здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.

Так, відповідно до п.4.3.1. Положення про Азово-Сиваський національний природний парк (нова редакція) від 01 листопада 2016 року № 407, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів 28 вересня 2015 року № 354, заповідна зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, установлених для природних заповідників.

На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток процесів та явищ і створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси та об'єкти, зокрема: мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових рослин і тварин, селекційний відстріл тварин.

Між тим, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2, суд у своєму рішенні не навів переконливих доказів, якими підтверджується вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Так визнаючи ОСОБА_2 винним у вчинені правопорушення, суд першої інстанції посилаючись, крім іншого, на експертний висновок ПП «Центр екологічного управління» №516 від 05.12.2017 року встановив, що ОСОБА_2 здійснював видобуток личинок хіронаміди на території Азово-Сиваського національного природного парку.

Апеляційний суд не може погодитись з такою позицією суду, оскільки правовий статус зазначеного експертного висновку законом не визначений, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначене експертне дослідження проведено на замовлення Азово-Сиваського національного природного парку, яким одноосібно ставились питання та надавались вихідні дані без залучення іншої сторони провадження, що ставить під сумнів об'єктивність наданого суду висновку та нівелює принцип рівності сторін в адміністративному провадженні.

Апеляційним судом було призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої (висновок експерта №18-355/356 від 10.07.2018) встановлено, що зазначені в картосхемі точки з розміщенням мотопомпи №1 (45,975334° пн.ш. та 34,470491° сх.д.) та мотопомпи №2 (45,975254° пн.ш. та 34,470523° сх.д.), за допомогою яких ОСОБА_2 проводив промисловий вилов личинки хіронаміди, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної власності, що надані для збереження та використання національних природних парків на праві постійного користування Азово-Сиваському національному природному парку, не належать.

Зокрема експертом зазначено, що надана на дослідження копія витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель №НВ-6503784262018 від 27.04.2018 всупереч вимогам п.2 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» та додатку 46 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, не містить в собі дані про: вид обмеження у використанні земель; зміст обмеження у використанні земель; опис режимоутворюючого об'єкта (у разі наявності); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Додаток до вказаної копії витягу «Графічне зображення обмежень у використанні земель, меж режимоутворюючого об'єкта (за наявності такого об'єкта) на картографічній основі Державного земельного кадастру» не містить в собі дані, передбачені додатком 46 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: опис меж обмежень.

Надані на дослідження Проект 1995 та Проект 2005, на які посилається Азово-Сиваський національний природний парк, не містять в собі координат поворотних точок меж функціональних зон Азово-Сиваського національного природного парку, а використовуючи лише Додаток до витягу, не вбачається за можливе співставити координати поворотних точок меж обмежень у використанні земель Азово-Сиваського національного природного парку з координатами мотопомпи №1 та мотопомпи №2.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До 01.01.2013 відповідно до ст. 126 ЗКУ (в редакції від 20.12.2012) право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

З 01.01.2013 згідно вимог ст. 126 ЗКУ (в редакції від12.04.2018) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Підтвердженням права на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

На дослідження надані копії Державних актів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками суходолу, які входять до складу Азово-Сиваського національного природного парку. Оскільки мотопомпи по видобутку водних живих біоресурсів розміщені в межах акваторії заливу Сиваш, і знаходиться на значній відстані від зазначених земельних ділянок (17 км до острова Куюк-Тук та 27 км до островів Чурюк та Мартинячий), співположення координат поворотних точок острова Куюк-Тукта островів Чурюкі Мартинячий, згідноДержавних актів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з координатами двох мотопомп по видобутку водних живих біоресурсів згідно топографо-геодезичної карти М1:500 на території Чонгарської сільської ради не встановлювалось, а взято до уваги.

Таким чином, наданими експерту на дослідження документами право постійного користування земельними ділянками водного фонду в існуючих межах Азово-Сиваського національного природного парку не підтверджено.

Крім того, Публічна кадастрова карта не містить в собі даних про належність заливу Сиваш до земель, наданих Азово-Сиваському національному природному парку на праві постійного користування (а.с.244).

В матеріалах справи містяться завірені належним чином копії ліцензії АГ №501287 від 02.11.2010, виданої ФОП ОСОБА_2 на діяльність, пов'язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств, дозволу Державного агентства рибного господарства №0143 від 19.01.2015 на промислове рибальство в басейні Азовського моря дійсного до 19.01.2020, а також повідомлення про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів №2 К-9 від 23.12.2016, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 на 2017 рік встановлено частки добування водних біоресурсів у водному об'єкті - Азовському морі із затоками, лиманами, протоками (у тому числі Утлюцький та Молочний лимани, Сиваш, Керченська протока).

Відповідно до положень статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В даному випадку в діях ОСОБА_2 відсутня суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, а саме відсутні будь-які ознаки умислу чи необережності при здійсненні вилову личинок хіронаміди, оскільки, як зазначає і сам ОСОБА_2, та встановлено матеріалами справи, що на місці події були відсутні будь-які попередження про територію національного природного парку, що передбачено п.1.11 Положення про Азово-Сиваський національний природний парк, відсутні встановлені законодавством державні охоронні та інформаційні знаки, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що органом уповноваженим на складення адміністративного протоколу та збирання доказів не надано належни та допустимих доказів того, що ОСОБА_2, отримавши дозволи на провадження господарської діяльності, зокрема на водній акваторії о.Сиваш, та здійснивши відповідні попереджувальні заходи перед здійсненням такої діяльності, як-то отримання інформації від сільської ради, дослідження публічної кадастрової карти, знав чи міг знати про те, що це є землі природно-заповідного фонду та на них встановлено обмеження у використанні.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, суд приходить до висновку, що сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 91 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Радченко