ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

          ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Полтавське головне регіональне управління” звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 50530,14 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 у справі №12/106 (суддя Сергєєва Л.А.) позов задоволено частково, стягнуто 35665,14 грн. та судові витрати, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі №12/106 (колегія суддів: Зеленіна Н.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Швець В.О.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 змінено, стягнуто 17439,52 грн. і судові витрати, в решті позову відмовлено, зокрема, в частині стягнення 18225,63 грн. процентів.

ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Полтавське головне регіональне управління” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі №12/106, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та просить рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2006 у справі №12/106 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.07.2006 у справі №12/106 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Савенко Г.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального  та  процесуального  права  місцевим та апеляційним господарськими судами при розгляді спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційного банку “Приватбанк” в особі філії “Полтавське головне регіональне управління” та СПД - фізичною особою ОСОБА_1  укладено кредитний договір №НОМЕР_1 вл  від 03.11.2000, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 80 000 грн.

Кредитна лінія відкрита на строк до 02.11.2001 з виплатою 47 % річних.

Відповідач зобов`язався повернути позивачу отриману суму, а також сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно додаткової угоди від 18.07.2001 сторони збільшили суму кредитного

договору №НОМЕР_1 вл від 03.11.2000 до 110 000 грн.

В  забезпечення  зобов`язання  по погашенню  кредиту в розмірі   110000 грн., виплати відсотків за користуванням кредитом в розмірі 35 % річних та інших нарахувань згідно з кредитним договором №НОМЕР_1 вл  від 03.11.2000 та додаткової угоди від 18.07.2001 терміном до 02.11.2001, сторони підписали договір застави, згідно якого відповідач надав позивачу в заставу власне майно на суму 60000 грн.

Згідно додаткової угоди від 01.11.2001 строк дії кредитного договору №НОМЕР_1 вл 03.11.2000 продовжено до 07.02.2002.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по кредитному договору належним чином не виконував і за ним станом на 01.07.2002 утворилася заборгованість по кредиту в сумі 105 040 грн. та по відсоткам в сумі 21 489,57 грн.

11.07.2002 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на заставлене майно.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, згідно виконавчого напису підлягали  задоволенню  вимоги  позивача  в сумі 126529,57 грн.,  в тому числі 105040 грн. заборгованості по кредиту, 21489,57 грн. заборгованості по відсотках. За вчинення виконавчого напису підлягало стягненню плата в сумі 1465 грн.

Заставленого майна відповідача, яке було реалізоване через Полтавську філію СДП “Укспецюст”, не вистачило для погашення заборгованості по відсотках  за користування кредитом згідно кредитного договору №НОМЕР_1 вл від 03.11.2000 та додаткових угод до нього.

Нотаріусом 11.07.2002 вчинено виконавчий напис на суму заборгованості по кредиту та процентам за користування ним станом на 01.07.2002.

Виконавче провадження по виконанню виконавчого напису від 11.07.2002 відкрито ВДВС Полтавського району 16.07.2002.

Заставлене відповідачем майно було реалізовано з прилюдних торгів за 121000 грн. за актом про проведення прилюдних торгів від 26.12.2002.

Згідно постанови ВДВС Полтавського району від 30.04.2003 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису закінчене у зв`язку із повним виконанням.

За рахунок заставленого майна погашено вимоги позивача в сумі 126529,57 грн., в тому числі 105040 грн. заборгованості по кредиту, 21489,57 грн. заборгованості по відсотках та 1465 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.

Господарськими судами вірно визначено, що позовна вимога про стягнення 1465 грн. витрат за вчинення виконавчого напису задоволенню не підлягає, оскільки судами встановлено, що заборгованість по цим витратам погашена за рахунок заставленого майна в ході виконання виконавчого напису.

Не встановлено судами попередніх інстанцій підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 13400 грн. за охорону заставленого майна.

Вищенаведені висновки судів відповідають матеріалам справи та не оспорюються позивачем.

Апеляційний господарський суд також прийшов до висновку, що в даному випадку підлягають до задоволення проценти за користування кредитом в сумі 17439 грн. 52 коп. згідно контррозрахуноку відповідача за період з 02.07.2002, тобто після вчинення нотаріусом виконавчого напису, по 20.01.2003, тобто до того моменту, коли сума основного боргу надійшла до банку після проведення прилюдних торгів з реалізації заставленого майна.

З таким висновком Вищий господарський суд України не погоджується.

  Місцевим господарським судом встановлено, що з 01.07.2002 по 20.01.2003, тобто до моменту, коли сума основного боргу надійшла до банку після проведення прилюдних торгів з реалізації заставленого майна, відповідачем не погашено заборгованість по процентам за користування кредитом, яка становить 35665,14 грн.

Відповідно до чинного на дату укладення договору кредитного договору, додаткових угод до нього та упродовж їх дії  Положення Національного банку України “Про кредитування” N246 від 08.09.1995, затвердженого                                     постановою Правління Національного банку України N 246 від 28.09.1995,                            строк  кредиту,  а  також  відсотки  за користування кредитом (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Згідно п.2.2.4 кредитного договору №НОМЕР_1 вл  від 03.11.2000 кінцеве погашення процентів за користування кредитом має проводитися не пізніш дня погашення основного боргу по кредиту.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог у даній справі про стягнення 35665,14 грн. відсотків за користування кредитом.

Вищим господарським судом України на підставі встановлених фактичних обставин у справі місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено, що постанова апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального права і підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

Державне мито за розгляд касаційної скарги в сумі 91,13 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст.49 ГПК України, ДКМУ “Про державне мито” та відповідно розміру оспорюваної суми.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ ГПК України,  Вищий   господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Полтавське головне регіональне управління” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі №12/106 задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 у справі №12/106 скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 у справі №12/106 залишити без змін.

Зобов`язати господарський суд Полтавської області видати наказ на виконання даної постанови про стягнення держмита.

Головуючий суддя                                                            С.Самусенко

Судді:                                                                                Н. Панченко

                                                                                          Г. Савенко