ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

01 серпня 2006 р.

№ 18/186пд

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Самусенко С.С.,

 

суддів:

Панченко Н.П.,  Савенко Г.В.,

 

розглянувши  матеріали  касаційної скарги

СПД -фізичної особи  ОСОБА_1

 

на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2006

 

у справі

№18/186пд

 

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Дисана”

 

до	СПД -фізичної особи ОСОБА_2

 

про	визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_4,

від відповідача -ОСОБА_5, ОСОБА_6

 

В С Т А Н О В И В:

          Закрите акціонерне товариство “Дисана” звернулося до господарського суду Луганської області  із позовом до СПД -фізичної особи ОСОБА_2  про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним.

          Рішенням  господарського суду Луганської області  від 27 жовтня 2005 року у справі №18/186пд (суддя Яресько Б.В.) у позові відмовлено, оскільки посилання позивача, що ним було відчужено неналежне йому майно є необгрунтованим.

 

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі №18/186пд (колегія суддів: Бойченко К.І. -головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В.) рішення Луганської області  від 27 жовтня 2005 року у справі №18/186пд скасовано, позов задоволено повністю.

          Постанова апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що за спірним договором ЗАТ “Дисана” продано те, що йому не належало, в матеріалах справи спірне нежитлове приміщення має різну площу, суд послався на Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, ст.ст. 80, 48, 225, 227 ЦК УРСР. 

          До Вищого господарського суду України звернувся із касаційною скаргою за ст.107 ГПК України СПД -фізична особа ОСОБА_1, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі №18/186пд, оскільки він не був залучений до участі у справі як власник спірного майна.

 

          Вищим  господарським  судом України ухвалою від 21.06.2006 у справі № №18/186пд  порушено касаційне провадження.

          Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.07.2006 змінено та призначено наступний склад колегії суддів:  Самусенко С.С. -головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Савенко Г.В.

         

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши  застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та  процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 111⁷ ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

18.01.1994  4-ю  Луганською  державною  нотаріальною  конторою за реєстром №НОМЕР_1 посвідчений договір купівлі-продажу державного майна, що укладений  між Комітетом комунального майна м. Луганська  як продавцем та Організацією  орендаторів  Луганської торгово-виробничої фірми “Меркурій” як покупцем, правонаступником якої є позивач у справі (а.с.71-74 т.1).

На виконання договору від 18.01.1994 за актом прийому-передачі від 22.09.1994 позивач прийняв  від  комітету  комунального майна міста Луганська викуплене   майно, у  тому  числі  магазин  №НОМЕР_2,  розташований   за  адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 75-78 т.1).

В акті прийому-передачі від 22.09.1994 вказана площа магазину №НОМЕР_2, розташованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 10-у розмірі 1230 кв. м.

Посвідченою 4-ю Луганською державною нотаріальною конторою 15.10.1997 за  реєстраційним  №НОМЕР_3 та зареєстрованою в МКП Луганського бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі №НОМЕР_4 за реєстровим номером НОМЕР_5  угодою від 15.10.1997, яка укладена між комітетом комунального майна міста Луганська та Закритим акціонерним товариством “Дисана”, до договору від 18.01.1994 купівлі-продажу внесено зміни, згідно яких серед іншого майна зазначено  продане та придбане  майно за  адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, загальною площею 1104,1 кв. м (а.с.82 т.1).

У рішенні від 27.10.2005 господарський суд першої інстанції посилається на лист МКП БТІ від 20.10.2005 №НОМЕР_6, згідно якому за Закритим акціонерним товариством “Дисана” було зареєстроване спірне нежитлове приміщення 30.11.1999 загальною площею 1236,4   кв. м   на   підставі   договору   купівлі-продажу,   посвідченого   4-ю   Луганською державною нотаріальною конторою 18.01.1994, угоди про зміну договору купівлі-продажу, посвідченої 4-ю Луганською державною нотаріальною конторою 15.10.1997, та на підставі акту приймання-передачі від 22.09.94.

Апеляційний господарський суд встановив, що у вказаних документах спірне  нежитлове  приміщення  має  різну  площу  і  на  момент  вчинення  правочину купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, Закрите  акціонерне товариство “Дисана” мало у власності це приміщення площею 1104,1 кв. м, а не 1236,4 кв. м.

Сторони за вищевказаними договором та угодою до нього з 1997 року по цей час ніяких змін чи доповнень до цих документів не вносили.

Добудов чи прибудов до цього нежитлового приміщення ЗАТ “Дисана” не проводилося.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно вимог ст.227 Цивільного кодексу УРСР  договір  купівлі-продажу  майна  та  угода  до нього підлягали державній реєстрації, що не виконано.

Також апеляційний господарський суд визначив, що юридичних підстав для реєстрації площі у розмірі 1236,4 кв. м, замість придбаної площі у розмірі 1104,1 кв.м за Закритим акціонерним товариством “Дисана” БТІ м. Луганська не мало.

27.12.2000 між Закритим акціонерним товариством “Дисана” та Приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_1, загальною площею 1163,6 кв. м, що складає ідеальну частку у розмірі 94/100, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за номером НОМЕР_7.

 

Апеляційним господарським судом встановлено, що за цим договором продавець Закрите акціонерне товариство “Дисана” продало інший об`єкт загальною площею 1163,6 кв.м, ніж власником якого він був всього площею 1104,1 кв.м.

 

Згідно статті 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оспорюваний договір суперечить вимогам ст.225 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент підписання цього договору.

За ст.80 Цивільного кодексу УРСР якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, поруш право підлягає захисту.

Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що позивачем строк позовної давності пропущено з поважних причин, тому строк позовної давності для подання позовної заяви ЗАТ “Дисана” по даній справі підлягав поновленню.

 

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, що передбачені законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до ст.111⁷ ГПК України  касаційна  інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,  вирішувати  питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 

Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх судових інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки апеляційного господарського суду про обґрунтованість позову.

 

Касаційна скарга СПД -фізичної особи ОСОБА_1 не містить доводів та доказів, які б спростовували встановлені апеляційним господарським судом обставини.

Також,  касаційна   скарга   СПД -фізичної  особи    ОСОБА_1 не вказує доказів, які б свідчили про безпосереднє порушення  оскаржуваною постановою його прав та обов`язків.

          З касаційної скарги СПД -фізичної  особи    ОСОБА_1 вбачається, що він є власником спірного приміщення на підставі іншого укладеного ним з ОСОБА_2 договору від 02.12.2005, який не є предметом спору у даній справі.

 

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної  скарги  та  скасування  оскаржуваної постанови у справі №18/186пд.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

 

          Касаційну  скаргу  СПД -фізичної  особи    ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі №18/186пд залишити без задоволення.

          Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року у справі №18/186пд залишити без змін.

 

Головуючий суддя                                                                       С. Самусенко

 

Судді:                                                                                          Н. Панченко

 

                                                                                                             Г. Савенко