АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/20454/17

Апеляційне провадження 22-ц/796/6242/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Ящук Т.І., Музичко С.Г.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року, постановлену під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі у вихованні дитини,

в с т а н о в и л а :

у/н справи № 753/20454/17 № а/п 22-ц/796/6242/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.

ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Посилається на те, що 20.06.2017 року відповідачем до суду було подано заяву, у якій ставилося питання про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судових витрат згідно договору про надання правничої допомоги від 16.04.2018 року, до якої були додані акт прийому-передачі послуг від 19.06.2018 року та квитанції про сплату коштів на суму 3 000 грн. Суд не врахував, що в діях відповідача немає дій, спрямованих на зловживання процесуальними правами, а у зв`язку з подачею позивачем позову вона вимушена буда звернутися за правовою допомогою, оскільки не має знань в юриспруденції, внаслідок чого понесла витрати на таку допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач разом з першою заявою суті спору (відзив на позовну заяву) не подала попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Крім того, відповідачем не подано детальний опис робіт, що в розумінні ч. 2 статті 134 ЦПК України є підставою для відмовити у відшкодуванні судових витрат. Звертаючись до суду з відповідним позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі у вихованні дитини, позивач намагався відновити свої порушені відповідачем права щодо спілкування із дитиною. Таким чином, позивач звертаючись до суду із відповідним позовом діяв у межах встановлених законом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

За обставинами справи встановлено, що 06.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.04.2018 року та запропоновано відповідачці подати свої заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються.

23.04.2018 року представник позивача ОСОБА_8 та представник відповідачки ОСОБА_3 подали заяви про відкладення розгляду справи. Цього ж дня представником відповідачки надано відзив на позовну заяву, до якого подано документи, на підтвердження доводів, викладених у відзиві.

Розгляд справи було призначено на 20.06.2018 року.

18.06.2018 року представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду.

20.06.2018 року представник відповідача подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що 26.04.2018 року ОСОБА_1 викрав дитину, переховує неї та чинить матері перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також подала документи про понесені відповідачкою витрати на правову допомогу, яка надавалася згідно з договором про надання правничої допомоги від 16.04.2018 року, акт виконаних робіт від 19.06.2018 року та квитанцію про сплату ОСОБА_2 3 000 грн. на користь ПП «Сучасна Феміда» в особі директора ОСОБА_3 та просила стягнути ці витрати при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з позивача.

Відмовляючи у стягненні судових витрат з позивача на користь відповідачки суд першої інстанції послався на положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України та зазначив, що з урахуванням предмету спору витрати на правову допомогу покладено на сторону відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 16.04.2018 року уклала з ПП «Сучасна Феміда» в особі директора ОСОБА_3 договір про надання правничої допомоги.

На виконання цього договору ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами справи (а.с.66), склала та подала до суду відзив на позовну заяву, до якого додала копії документів, на підтвердження обставин, викладених у відзиві, надалі подала письмові пояснення.

У акті прийняття - передачі послуг зазначено які саме юридичні послуги були надані та кількість витраченого часу на надання таких послуг. Умови оплати таких послуг прописані також і в умовах договору про надання правничої допомоги. Згідно з квитанцією від 19.06.2018 року відповідач оплатила послуги за надання правової допомоги у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пославшись на положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України, яка надає право суду покласти на сторону, яка зловживає процесуальними правами судові витрати, суд першої інстанції не вказав які ж саме дії відповідачки чи її представника свідчать про зловживання процесуальними правами.

За матеріалами справи також не встановлено будь - яких зловживань процесуальними правами з боку відповідачки чи її представника.

Разом з тим, понесення витрат на правову допомогу пов`язане саме з діями позивача, а саме подачею ним позову, який надалі він не підтримав.

Час, витрачений на надання правової допомоги та розмір витрат на таку допомогу підтверджено належними та допустими доказами, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що такі витрати мають бути покладені на саму відповідачку.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки провадження у справі відкрито, за нормами ЦПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, які не передбачали необхідності наведення розрахунків можливих витрат на правову допомогу ні у позовній заяві, ні у запереченнях на позовну заяву, та ухвалою суду відповідачці було надано строк для подачі заперечень на позовну заяву, а не відзиву. Детальний же опис робіт, виконаних для надання правової допомоги викладено у договорі про надання правничої допомоги та у акті прийняття - передачі послуг.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 000 грн.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.09. 2018 року.

Головуючий

Судді