КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-32212/08 Головуючий у 1-й інстанції: Чугуївська Т.П.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року –позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2005-2007 роки в розмірі 3148,18 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що дане рішення є незаконним постановлене з невірним застосуванням норм матеріального права, просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, а тому відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Позивачу були проведені виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідні роки як учаснику війни: 2005 р. –50 грн., 2006 р. –50 грн., 2007 р. –55 грн.
Так, колегія суддів зважає на наступне.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»учасникам війни, дружинам померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, інвалідам війни 1 групи, учасникам бойових дій передбачена виплата щорічної до 5 травня разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня вищевказаним категоріям громадян.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи те, що позивач за 2007 рік отримав разову щорічну грошову допомогу як учасник війни в розмірі 55 грн. (а.с. 10), тобто до ухвалення рішення Конституційним судом України, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги як учаснику війни за 2007 рік.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації –задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
Я.М. Василенко
Ухвалу складено у повному обсязі 21.12.2009.