ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р.                                                                       Справа № 917/1192/16  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Крестьянінов О.О.;

за участі секретаря судового засідання  Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Овруцький молочноконсервний комбінат” (вх.№1627П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1192/16 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м. Охтирка Сумської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч Полтавської області,

про стягнення 811450,46 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у даній справі у задоволенні заяви ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат” від 25.06.2018 (вх.№6174 від 25.06.2018) про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2016 у справі №917/1192/16 відмовлено.

Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1192/16 у частині відмови ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат” у відстрочці виконання рішення суду та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким заяву ТОВ “Овруцький молочноконсервний комбінат” про відстрочку виконання рішення задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення суду на 12 місяців.

Свою скаргу апелянт обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд допустив формальний підхід до розгляду справи, не у повній мірі дослідив та не надав належну правову оцінку всім обставинам справи та доказам, без достатніх підстав та дослідження усіх належних матеріалів відмовив у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення. Зокрема, на думку апелянта, поза увагою господарського суду залишилось те, що через дію об’єктивних та незалежних від заявника причин (втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію) опинилось у вкрай скрутному матеріальному становищі і не може забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності товариства накладеними органами виконавчої службами арештами на кошти та майно. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції, не враховуючи складність справи, великий обсяг документів, допустив поверхневий розгляд справи, не створив у процесі розгляду справи належні та рівні умови доказування та заперечення для обох сторін, вирішивши справу у першому судовому засіданні, чим фактично позбавив заявника на судовий захист своїх прав, що є неприпустимим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 повідомлено учасників справи, що судове засідання по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Овруцький молочноконсервний комбінат” (вх.№1627П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1192/16 призначено на "11" вересня 2018 року о 16:00 год. Ухвалено учасникам справи виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2018.

У судовому засіданні 11.09.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 та задовольнити заяву про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2018, яку позивач отримав 01.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, установила таке.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.10.2016 у справі №917/1192/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" - 696387,61 грн заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності (сироватка концентрована згущена підсирна) за умовами договору поставки №23/07-15 від 23.07.2015, 18864,66 грн - 25% річних відповідно до пункту 9.1 договору, 69639,76 грн - штраф відповідно до пункту 9.2 договору та 11773,53 грн судового збору. Відмовлено у позові у частині стягнення 26537,07 грн пені та 11,36 грн 25% річних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у даній справі, вказане рішення було скасовано в частині стягнення 20000,00 грн та судового збору 300,00 грн. Провадження у справі у частині стягнення 20000,00 грн припинено. В іншій частині рішення залишено без змін.

19.12.2016 на виконання вказаних рішення господарського суду Полтавської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду господарським судом видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2017 у справі №917/1192/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2016 у справі № 917/1192/16.

У червні 2018 року боржник звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців з моменту винесення ухвали, посилаючись на те, що товариством через дію об’єктивних та незалежних від нього причин так в не змогло виконати прийняте у даній справі рішення суду, і як наслідок у товариства наявна заборгованість перед позивачем за рішенням суду від 13.10.2016 у розмірі 769665,56 грн; така ситуація склалася через низку загальновідомих обставин: після введення Російською Федерацією заборони на імпорт продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна, було закрито основний ринок збуту продукції заявника. Організація нових ринків збуту є процесом довготривалим, потребує значних фінансових коштів та ресурсів. На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що, також, обмежує можливість отримувати достатній прибуток. Це в сукупності із соціальними та економічними потрясіннями у державі, збільшення вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, зменшення попиту на сирну продукцію, призвело до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції заявником. Все це разом призвело до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат». Крім того, 20.01.2017 Гадяцьким РВДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2016 у справі №917/1192/16 про стягнення заборгованості. У подальшому дане виконавче провадження було передано на виконання відділу примусового виконання судових рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області. Державними виконавцями в межах відкритого виконавчого провадження накладено арешти на майно  товариства, а також на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та касі підприємства, що паралізувало роботу підприємства; позбавило можливості проводити розрахунки з контрагентами; крім того, фінансове становище товариства суттєво обтяжене кредитними зобов’язаннями, зокрема, у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк»; усе майно підприємства перебуває у заставі банку, що унеможливлює проведення розрахунків за рахунок продажу цього майна, при цьому право застави виникло значно раніше винесення судом рішень про стягнення з товариства коштів; товариство залежне від залучених коштів, до заявника звернулася велика кількість контрагентів із позовами про стягнення заборгованості, і це призвело до скрутного фінансового становища. Заявником також вказано, що негайне виконання винесених судом рішень призведе до істотного погіршення фінансового стану Товариства та до неплатоспроможності. У зв’язку з тим, що оборотних коштів та платіжних можливостей у товариства недостатньо для погашення короткострокових зобов’язань, товариству загрожує банкрутство. За рішеннями судів стосовно заявника відкрито низку виконавчих проваджень на суму більше 52 млн. грн., внаслідок чого товариство було включено до Єдиного реєстру боржників. Товариство перебуває під реальною загрозою порушення судової справи про банкрутство. Сума за рішенням суду у даній справі є надвеликою для підприємства та її сплата протягом короткого строку об’єктивно неможлива. Товариство вживає заходів з метою збереження виробництва, а саме: протягом ІІІ кварталу 2018 року – І кварталу 2019 року розраховує на покращення фінансового стану у зв’язку з укладенням нових контрактів на поставку продукції, зокрема, із ТОВ “ІР-Агроторг” та з ТОВ “Транзитекспо”. Товариство є бюджетоутворюючим підприємством м.Овруч, і у разі банкрутства місцевий бюджет втратить значні надходження.

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі, місцевим господарським судом зазначено, що ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 13.10.2016, за результатами перегляду якого прийнято постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, звернулось до суду 25.06.2018, тобто поза межами строку, визначеного частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін, зокрема їх матеріальний стан.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Зазначені положення процесуального закону унеможливлюють задоволення судом заяви ТОВ “Овруцький молочний завод” про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2016 у даній справі, з огляду на те, що з відповідною заявою боржник звернувся після спливу одного року з дня ухвалення такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які покладені в основу заяви про надання відстрочки, не свідчать про виключні обставини, які сталися у боржника, наведені у заяві обставини є наслідком здійснення ним господарської діяльності, та не є обставинами непереборної сили.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням Акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Пунктом 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) передбачено, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейським Судом зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 ст.6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до статті 42 та абз.5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Колегія суддів зазначає, що фактично обставини, на які заявник (апелянт) посилається у своїй заяві та апеляційній скарзі, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Незадовільний фінансовий стан боржника та криза у державі не є підставою для розстрочення/відстрочення виконання рішення, адже сторони перебувають у рівних економічних умовах, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

У справі "Войтенко проти України" (заява N18966/02) від 29.06.2004 Європейський Суд нагадав свою практику про те, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N1.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, не враховуючи складність справи, великий обсяг документів, допустив поверхневий розгляд справи, не створив у процесі розгляду справи належні та рівні умови доказування та заперечення для обох сторін, вирішивши справу у першому судовому засіданні, чим фактично позбавив заявника на судовий захист своїх прав, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Полтавської області 05.07.2018 справу призначено до розгляду на 24.07.2018, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні, отже, у ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області у відповідності до пункту 4 частини 5  ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом    у межах строку, встановленого частиною 2  ст.331 Господарського процесуального кодексу України, а саме: заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається судом у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.  

Колегія суддів зазначає, оскільки заявником порушено порядок звернення із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду, передбачений ст.331 Господарського процесуального кодексу України, і жодним чином не обґрунтована неможливість звернення з відповідною заявою у встановлений законом строк, суд першої інстанції правомірно не розглядав заяву по суті заявлених вимог та не надавав оцінку підставам щодо надання відстрочення виконання рішення суду, зазначених заявником та доказам на їх підтвердження.

З огляду на викладене, господарський суд Полтавської області правомірно відмовив у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання рішення у даній справі на 12 місяців.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.269, 270, пунктом 1 ст.275, ст.276, ст.282, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Овруцький молочноконсервний комбінат” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 24.07.2018 у справі №917/1192/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2018.

Головуючий суддя                                                                    О.А.Пуль

Суддя                                                                                           Я.О.Білоусова

Суддя                                                                                           О.О.Крестьянінов