10.11.2011

                                                                                                                         Справа № 2- 1044                                                                                                                                 

                                                                                                                             2011 р.                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

10 листопада 2011  року  Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді                             Зайцева Л.М.

при секретарі                                      Кустовій О.О.,

за участю  позивача                            ОСОБА_1,

представника позивача                       ОСОБА_2,

відповідача                                           ОСОБА_3,

                    представника  відповідача                 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на нерухоме майно,      

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на нерухоме майно,  у якому просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений між нею і відповідачем та визнати за нею право власності на житловий  будинок  № 69 по вул. Новоселівка в с. Чмирівка Старобільського району.

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що після укладення договору відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов п.2.2 договору, про що свідчить невиконання ним жодного з обов’язків, встановлених цим пунктом договору. Так, жодної матеріальної допомоги їй з боку відповідача надано не було, оплата комунальних послуг відповідачем не проводилася.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі і підтвердила доводи, викладені в позові. Також доповнила, що вона віддавала свою пенсію в розмірі 1148 грн. відповідачу. Вона вимушена була підти до свого сина, оскільки відповідач не виконував умови договору,  не кормив її належним чином, закривав її у її кімнаті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд розірвати договір довічного утримання.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що він виконував умови договору. Також пояснив, що дійсно позивачка давала свою пенсію, але не йому, а його дружині –своїй доньці.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що відповідач виконував умови договору.

Третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася. В свої письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності.

Справа розглянута у відсутності третьої особи на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення  сторін,  допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов є  обґрунтованим і таким, що  підлягає  задоволенню  з наступних підстав:

Свідок ОСОБА_6 пояснила в судовому засіданні, що вона є донькою позивачки і стосовно договору довічного  утримання родичі нічого не знали. Все було зроблено таємно. Мати про договір спочатку не знала і в неї не було екземпляру договору. Про виконання умов договору їй не відомо, оскільки мати їй говорила, що їй треба мовчати. Мати говорила, що її закривали у кімнаті і що вона не може там жити. Мати постійно давала їм гроші.

Пояснення свідка ОСОБА_6 у суду сумніву не викликають, оскільки вони підтверджуються іншим доказами.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він є сином позивачки і раз у тиждень він приїздив до матері. Одного разу, коли він приїхав, мати була засмучена і розповіла, що вона щось підписала, але не знає, що. Розповіла, що їздили до нотаріуса біля церкви. Відповідач не давав документ. В серпні мати сказала, що не буде в них жити. Відповідач забрав у матері   зерно за пай, а також забирав пенсію.

Пояснення свідка ОСОБА_7 у суду сумніву не викликають, оскільки вони підтверджуються іншим доказами.

Свідок ОСОБА_8 (невістка позивачки) пояснила суду, що 24.07.2011 року вона приїхала до позивачки, а вона плаче і розповіла, що хату переписали.  Їй погано, а її закрили у кімнаті. Вона розповідала, що Їй давали їсти один борщ, а сами закривали її і їли самі. Вона (свідок) забрала позивачку до себе. Зі слів матері їй відомо, що відповідач не виконував умови договору.

Пояснення свідка ОСОБА_8 у суду сумніву не викликають, оскільки вони підтверджуються іншим доказами.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що його донька живе поряд з відповідачем. Влітку  2010 року він приїздив до доньки і бачив, що відповідач у будинку переробляв опалення, міняв котел опалення, робив туалет, робив каналізацію. У 2011 році після стихії (граду) відповідач перекривав дах. Про договір йому нічого не відомо.

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_9 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  роботи по опаленню  велися у 2010 році, а договір довічного утримання укладався 23.05.2011 року. Ремонт даху у 2011 році судом також не може бути розцінений як умови виконання договору довічного утримання, оскільки ремонт даху був вимушений після загальновідомого у червні 2011 року граду, який порушив дах.

Свідок ОСОБА_10 (сусідка сторін) пояснила в судовому засіданні, що позивачка дочку і зятя забрала до себе і переписала хату на зятя. Позивачка 2 роки жила з донькою, вони навели порядок, вони їй все купували. За договір довічного утримання їй нічого не відомо.

Суд не може прийняти до пояснення свідка ОСОБА_10 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  з її слів про договір довічного утримання їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_11  пояснила суду, що вона живе по-сусідству з сторонами і сварок між ними не чула. Про договір довічного утримання вона нічого не знає.

Пояснення свідка ОСОБА_11 суд до уваги не приймає, оскільки їй нічого не відомо про договір довічного утримання.

Свідок ОСОБА_12 (син позивачки) пояснив суду, що він живе по-сусідству. З матір’ю жила сестра і вони зробили ремонт. Все було хорошо. За договір він взнав і нічого проти не має. Він вважає, що мати підговорили, щоб вона відмовилася від договору. Йому невідомі умови договору і чому хату переписали на відповідача. Вони кормили мати і у 2010 році відповідач возив мати до лікарні.

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_12 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  йому невідомі умови договору.

Свідок ОСОБА_13 (невістка позивачки) пояснила в судовому засіданні, що вони живуть по-сусідству зі сторонами. Вона знає, що мати хоче розірвати договір довічного утримання. Донька і зять  позивачки завжди кормили мати і возили її до лікарні. Вона (свідок) ходила до матері міряти тиск. Матір не ображали. Вона (свідок) не знає, що сталося. В будинку завжди жарко і чисто.

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_13 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  нічого конкретного про  умови договору довічного утримання вона не знає.

Свідок ОСОБА_14 (син відповідача) пояснив суду, що в будинку у 2009 році робили ремонт, робили опалення, каналізацію, сарай. Заливали доріжку, ставили огорожу на городі. Ремонтували дах після граду у 2011 році. Він знає про договір і знає, що батько доглядав за бабусею, возив її до лікарні, міряв їй тиск. В холодильнику завжди була їжа.

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_14 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  нічого конкретного про  умови договору довічного утримання він не знає, а крім того, він є сином відповідача. Крім того, ремонт опалення був з його слів у 2009 році, а договір укладався 23.05.2011 року.

Свідок ОСОБА_15 (донька позивачки і дружина відповідача) пояснила суду, що у січні 2011 року вона питала у матері про договір довічного утримання і мати погодилася. Вони почали збирти документи, а у травні уклали договір. Вони робили в будинку ремонт з 2009 року. Їх мати брала жити до себе. Наприкінці липня 2011 року  приїздили другі діти і вимагали документи.  25 липня мати забрали до іншого сина. Вона (свідок) прала. Варила їжу 3 рази на добу.  Після укладання договору вони робили ремонт даху після граду, зробили 2 сараї, садили город, держали птицю. У липні відповідач возив мати до лікарні, а потім міряв їй тиск.  

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_15 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  вона є дружиною відповідача і зацікавленою особою.

Свідок ОСОБА_16 (син відповідача) пояснив суду, що в будинку  робили ремонт, він сам клеїв шпалери. Потім родичі захотіли розірвати договір. Позивачка їла регулярно, було все і кожен день з м’ясом. Батько робив ремонт, робив на городі. Батько возив бабусю до лікарні.

Суд не може прийняти пояснення свідка ОСОБА_16 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  він є сином відповідача і зацікавлений у вирішенні спору.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він  на проханя відповідача допомагав ремотувати дах після граду. (Влітку  2011 року).

Суд не може прийняти до пояснення свідка ОСОБА_17 як доказ виконання умов договору довічного утримання, оскільки  ремонт даху у 2011 році судом не може бути розцінений як умови виконання договору довічного утримання, оскільки ремонт даху був вимушений після загальновідомого у червні 2011 року граду, який порушив дах.

Договір довічного утримання свідчить про те, що він був укладений 23 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Відповідно до п.1.1 договору  відчужувач  передала, а набувач отримав у власність житловий  будинок  № 69 по вул. Новоселівка в с. Чмирівка Старобільського району та взамін чого зобов’язується забезпечувати ОСОБА_1  утримання та доглядом довічно на умовах цього договору.  Відповідно до умов п.2.1-2.3 Договору матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись набувачем, оцінюється сторонами у суму 700 грн.  Утримання (догляд) визначається у вигляді: надання побутових послуг: прання постільної  білизни –один раз у 7 днів, послуги перукарні –1 раз на місяць; ремонт побутової і іншої техніки, все це оцінюється у суму 100 грн.  Забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на суму 50 грн на місяць, але не може перевищувати 1200 грн. Оплати проживання ОСОБА_1, комунальні та інші послуги на суму 800 грн. на місяць.  (а.с.7-8).

Суд вважає, що відповідач не виконував зобов’язання забезпечувати ОСОБА_1  утримання та доглядом довічно на умовах цього договору відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору, а саме на суму 700 грн.;  надання побутових послуг на суму 100 грн.;  забезпечення ліками на 50 –1200 грн.; оплати проживання ОСОБА_1 і комунальні послуги на суму 800 грн.

До такого висновку суд приходить виходячи з наступного:

З довідки Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі вбачається, що позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію з квітня 2011 року в розмірі 1 148 грн. 10 коп. (а.с.44-45).  А позивачка в суді стверджувала, що усю пенсію вона віддавала відповідачу і доньці. Ці обставини не заперечував у суді і відповідач, але стверджував, що гроші позивачка давала своїй доньці- його дружині, що суд вважає за одне і теж, оскільки відповідач і дружина живуть в одній сім’ї.

Таким чином,  в суді достовірно встановлено, що пенсія позивачки у сумі 1 148 грн. 10 коп. щомісяця віддавалася дружині відповідача і повинна йти на позивачку, оскільки між сторонами не було ніякого договору стосовно розпорядження пенсії позивачки відповідачем.

Абонентські книжки свідчать про те, що за комунальні послуги: за електроенергію і газ сплачувалося в основному щомісяця, при цьому після укладання договору довічного утримання за електроенергію сплачено: за  червень 2011 року –45 грн.; за липень –38 грн.;  за серпень –43 грн., за вересень – 44 грн., за жовтень –50 грн.. За газ сплачено: за травень –42 грн.,  за червень – 15 грн., за липень- 30 грн.;  за серпень- 22 грн.; за вересень –22 грн.; за жовтень –190 грн.

Але суд вважає, що вказані суми комунальних послуг були сплачені з пенсії позивачки, і не відповідають умовам підпункту «в»пункту 2.2. Договору  - суми оплати проживання і комунальні послуги у 800 грн. на місяць за рахунок відповідача.

Відповідач не надав  суду доказів про те, що він щомісяця за рецептами лікарів за власний рахунок купував ліки відповідно до умов підпункту «б»пункту 2.2 Договору.

Також відповідач не надав суду доказів, що він щомісяця виконував  умови підпункту «а»пункту 2.2 Договору- надання побутових послуг на суму 100 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, -  договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Суд важає, що права позивачки підлягають захисту на підставі ст.ст.15-16, п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, оскільки відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки щодо забезпення ОСОБА_1  утримання та доглядом довічно на умовах цього договору.

Суд вважає, що договір частково виконувався у період з 23.05.2011 року ( з моменту укладання договору) до 25.07.2011 року (до моменту коли позивачку на її прохання забрали до старшого сина). За цей час  позивачку кормили, возили до лікарні, міряли тиск. Проте  вказані дії відповідача не свідчать про повне виконання ним умов догляду на підставі пунктів 2.1-2.3 Договору.

Суд також зазначає, що з 25.07.2011 року відповідач взагалі не виконує умови договору не з його вини, оскільки позивачка з цього часу живе за іншою адресою, а не в відчуженому будинку.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині розірвання договору довічного утримання.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.756 ЦК України, - у разі розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем своїх обов’язків за договором,  відчужувач набуває право власності на майно, яке ним було передане, а тому суд вважає за небохідне повернути вказаний в позові житловий будинок у власність позивачки.

На підставі ст.ст.15-16, 755, 756 ЦК України, керуючись     ст.ст. 10-11,   209-210, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 травня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 276.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий  будинок  № 69 (шістдесят дев’ять) по вул. Новоселівка в с. Чмирівка Старобільського району (в порядку розірвання довічного утримання).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя                                                              Л.М.Зайцев