Справа № 363/3786/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.

Провадження № 22-ц/780/2844/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.

Категорія 1 07.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

7 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Сушко Л.П., Журби С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 7 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила зобов'язати Новопетрівську сільську раду усунути перешкоди в здійсненні нею права власності на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом визнання недійсним рішення № 846 від 31 липня 2017 року Новопетрівської сільської ради «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» в частині затвердження детального плану території на належну їй на праві власності земельну ділянку.

Під час розгляду справи представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що уточнені вимоги позивача фактично зводяться до оскарження рішення сільської ради, яке має нормативний характер, а тому згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 7 травня 2018 року провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач, через свого представника - адвоката ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, а справу направити для розгляду по суті до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на обставини, які ідентичні уточненій позовній заяві, додатково вказавши, що оскаржуване рішення сільської ради не порушує прав позивача, проте детальний план території села Нові Петрівці, який затверджений цим рішенням, містить на графічній частині в межах належної позивачу земельної ділянки грубу помилку, адже взагалі не відображає меж її земельної ділянки, а відповідна територія зображена на ньому як сквер з альтанками.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Новопетрівської сільської ради Кучерявий І.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Вказав, що рішення Новопетрівської сільської ради «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» не спрямоване на конкретну особу, його дія поширюється на необмежену кількість суб'єктів містобудування, що мають у власності або користуванні земельні ділянки для містобудівних потреб на відповідній території та застосовується багаторазово при наданні вихідних даних для проектування об'єктів містобудування та просторового планування території села, а тому спір носить публічно-правовий характер.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення позивача до суду було прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень рішення № 846 від 31 липня 2017 року в частині затвердження детального плану території на належну позивачу на праві власності земельну ділянку, тому такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

З огляду на положення статей 4 та 19 ЦПК України, статті 19 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права власності на земельну ділянку. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Зі змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що спірні правовідносини стосуються її права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. Позивач оскаржує рішення № 846 від 31 липня 2017 року Новопетрівської сільської ради «Про затвердження детального плану села Нові Петрівці» в частині затвердження детального плану території на належну їй земельну ділянку, оскільки цей план не відображає меж земельної ділянки відповідно до Генерального плану села, а на її місці розташування передбачається сквер з альтанками.

За таких обставин, предметом спірних правовідносин є усунення перешкод у реалізації права власності на земельну ділянку, а відтак спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Посилання відповідача апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення нормативності або ненормативності акту органу місцевого самоврядування. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Отже, місцевий суд дійшов помилкового висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, тому його ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду у відповідності до частини 1 статті 37 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись статтями 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 7 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Л.П. Сушко

С.О. Журба