Судове рішення 22-а-31011/08 від 27.07.2010

Судове рішення #7368892

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31011/08

№ 2-а-391/08 Головуючий у 1 інстанції Пухна О.М.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року ОСОБА_5 (далі-позивач) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі – відповідач, УПСЗН Броварської міської ради), в якому з урахуванням поданих ним уточнень просив визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, значно меншому ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 р.р. в розмірі 6 618,30 грн., з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідні роки.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку та доплаті ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги на оздоровлення.

Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_5 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 6 618,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктам господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тому на думку апелянта, позивачу правомірно було проведено нарахування та виплату допомоги у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, апелянт просить застосувати до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, у зв’язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати в частині , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.01.2002 року та вкладкою до посвідчення № 146809 (а.с. 4).

Крім того позиває є інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підверджується відповідним посвідченням Серії ААБ № 007171 від 27.05.2008 року (а.с. 5).

Відповідно до абз. 2 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду, далі – Закон № 796-ХІІ), щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: у 2005 році – 120,00 грн. (виплата здійснена 11.10.2005 року); у 2006р. – 120,00 грн. (виплата здійснена 26.10.2006 року); за 2007 рік – 120,00 грн. (виплата здійснена 13.06.2007 року), про що свідчить наявна в справі довідка УПСЗН Богуславської РДА від 24.03.2008 року № 951 (а.с. 10).

Обговорюючи питання про правомірність проведення нарахувань та виплат одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004- 2005 роки, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач не наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, а тому в цій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог в частині визнання неправомірними дій та стягнення з відповідача недоотриманої ним суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, судова колегія зважає на наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV було зупинено дію ст. 48 Закону № 796-ХІІ, в частині визначення розміру виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення на 2006 рік.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

До того ж, Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на відповідність Конституції України Конституційним Судом України не переглядався, а тому до спірних правовідносин за 2006 рік не могла бути застосована норма ст.48 Закону № 796-ХІІ , оскільки у зазначений період вона не діяла, що дає підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік.

Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

При цьому, судовою колегією враховується, що вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якого було зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Враховуючи те, що виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачу була проведена у квітні місяці 2007 року, що підтверджується наявною в справі довідкою УПСЗН Броварської міської ради від 20.03.2008 року б/н (а.с. 15), колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по виплаті одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та не порушив права позивача на її отримання.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для її скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області – задовольнити частково.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2008 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову , якою в задоволенні позову ОСОБА_5 в частині стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на його користь недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006- 2007 рр. – відмовити.

В іншій частині постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2008 року – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складено та підписано – 28.12.09