Судове рішення 22-а-32984/08 від 27.07.2010

Судове рішення #7368933

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-32984/08

№ 2-а-153/08 Головуючий у 1 інстанції Яковенко В.С.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Іванківського районного суду Київської області із позовом до Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області, в якому просили визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати їм щомісячних грошових допомог, передбачених ст.ст. 37, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з відповідача на їх користь недоотримані суми щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік в розмірі 1 584,00 грн. на кожного з них та недоотримані суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2 200,00 грн. на кожного з них.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2008 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати позивачам допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за період з квітня по грудень 2007 року та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі меншому, ніж встановлено нормами статей 37, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області виплатити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за період з квітня по грудень 2007 року в розмірі 1549,10 грн. на кожного з позивачів та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2000,00 грн. на кожного з позивачів.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачами вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – змінити , виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується наявними в них посвідченнями, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи (а.с. 15). Позивач – ОСОБА_7 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується наявним у неї посвідченням, копія якого міститься в матеріалах даної справи (а.с. 15).

При цьому, позивачі зареєстровані та постійно проживають смт. Іванків Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року відноситься до 3 зони радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю).

Відповідно до абз. 4 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат

Судом першої інстанції встановлено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали у листопаді 2007 року в розмірі по 100,00 грн. на кожного, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відомостей про виплату ОСОБА_7 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», мінімальна заробітна плата з 01.01.2007 року встановлена в розмірі 400,00 грн., з 01.04.2007 року – 420,00 грн., з 01.07.2007 року – 440,00 грн., з 01.10.2007 року – 460,00 грн.

Таким чином, відповідач виплативши позивачам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в листопаді 2007 року в розмірі 100,00 грн., який передбачений постановами Кабінету Міністрів України, порушив права позивачів на отримання грошової допомоги на оздоровлення, яка передбачена відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому колегія суддів зазначає, що право на отримання вказаної допомоги позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули саме з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення .

Що стосується вимог позивачів в частині стягнення з відповідача на їх користь недоотриманих сум щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік ,судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, при нарахуванні та виплаті позивачам щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік, відповідач керувався нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що право на отримання недоотриманої суми щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення, позивачі набули саме з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік.

З огляду на вищевикладене, відповідач при розрахунку суми допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, починаючи з липня 2007 року, мав керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги, відповідачу слід було керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат з липня 2007 року, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, судом першої інстанції помилково було стягнуто з відповідача на користь позивачів недоотримані суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з квітня по грудень 2007 року, оскільки право на отримання вказаної допомоги позивачі набули до 09.07.2007 року, тобто до набрання чинності рішення КСУ.

Таким чином, з підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області – задовольнити частково.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2008 року – змінити в частині визнання неправомірними дій Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області щодо неповної виплати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік та в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати позивачам зазначеної допомоги за вказаний період.

Постановити в цій частині нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області щодо виплати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 рік у розмірі меншому, ніж встановлено нормами статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як особам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік у розмірі, визначеному ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині постанову Іванківського районного суду Київської області від 18 червня 2008 року – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Іванківського районного суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складено та підписано – 28.12.09