Судове рішення 22-а-36637/08 від 27.07.2010

Судове рішення #7368965

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-36637/08

№ 2-а-1939/08 Головуючий у 1 інстанції Василенко О.М.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 06 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до Таращанського районного суду Київської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, в якому з урахуванням заявлених ним уточнень просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його провести нарахування і виплату йому недоплаченого підвищення до його пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки та за період з січня по червень 2008 року в сумі 3 303,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він належить до соціальної категорії осіб – дітей війни, а відтак має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії. Однак відповідачем зазначене підвищення до пенсії за вказаний період виплачувалося йому у значно меншому розмірі.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 06 жовтня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_5 щомісячної доплати до його пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 рік, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_5 за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 рік в розмірі 3 314,82 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_5 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння йому статусу «Дитина війни» (а.с. 5).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується питання правомірності проведення нарахувань та виплат позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 рік, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В письмових запереченнях, що містяться в матеріалах вказаної справи, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, зокрема в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до його пенсії за 2006 рік.

Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до його пенсії за 2006 рік.

Що стосується вимог позивача в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії за 2007 рік, колегія суддів зважає на наступне.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09 липня 2007 року пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .

З підстав викладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів частково погоджується з позовом ОСОБА_5 в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати йому недоплаченого підвищення до його пенсії як дитині війни за 2007 рік, оскільки право на отримання вказаного підвищення позивач набув саме з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення.

Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до його пенсії за період з січня по червень 2008 року, колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.

Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційний Суд України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині зміни редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати йому недоплаченого підвищення до його пенсії як дитині війни з 01 січня по 21 травня 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на отрмання вказаного підвищення у визначеному законом розмірі, було зупинено.

За таких обставин, з урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судова колегія приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання неправомірними дій та зобов’язання проведення перерахунку та виплати вказаного підвищення до пенсії із січня по червень 2008 року, підлягають задоволенню лише за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 рік. В іншій частині заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області – задовольнити частково.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 06 жовтня 2008 року – скасувати .

Прийняти нову постанову , якою позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області по відмові у проведенні нарахування та виплаті ОСОБА_5 щомісячного підвищення його до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік. та за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести нарахування та виплату ОСОБА_5 недоотриманої суми щомісячного підвищення до його пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік. та за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 рік у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007 року) .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Матеріали справи повернути до Таращанського районного суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складено та підписано – 28.12.09