Судове рішення 22-а-31012/08 від 27.07.2010

Судове рішення #7369093

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-31012/08

№ 2-а-563/08 Головуючий у 1 інстанції Костюк Л.О.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.

Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до п’ятого травня як інваліду війни за 2005-2007 року,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року ОСОБА_5 (далі-позивач) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області (далі – відповідач, УПСЗН Броварської міської ради ), в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у перерахуванні та виплаті йому щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманих сум разової щорічної грошової допомоги до п’ятого травня як інваліду війни 2-ї групи за 2005-2007 роки в розмірі 7 788,48 грн.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_5 недоотриману ним у 2007 році суму коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 2 920,48р грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування та виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня проводилося у розмірах, встановлених законом про державний бюджет України на відповідний рік. Апелянт, посилаючись на конституційні норми, зазначає, що виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян потребує фінансування за рахунок коштів державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про державний бюджет України на відповідний рік.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати в частині , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_5 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.12.1995 року (а.с. 11).

Згідно довідки МСЕК № 206364, копія якої міститься в матеріалах даної справи, позивач з 21.01.1995 року має другу групу інвалідності (а.с. 10).

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ зі змінами та доповненнями (в редакції до 01.01.2008 року) , щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у наступних розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

Разова щорічна грошова допомога в 2005-2007 роках позивачу була нарахована та виплачена в наступних розмірах: у 2005 році – 330,00 грн. ( виплату допомоги здійснено в квітні 2005 року); у 2006 році – 330,00 грн. (виплату допомоги проведено в червні 2006 року); у 2007 році – 360,00 грн.(виплату допомоги проведенов квітні 2007 року), що підтверджується наявною в справі довідкою УПСЗН Броварської міської ради від 22.07.2008 року № 4043 (а.с. 24).

Що стосується правомірності проведення нарахувань та виплат позивачу щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня за 2005- 2006 роки, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В своїх запереченнях, що містяться в матеріалах даної справи, відповідач наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 100 КАС України, зокрема в частині стягнення недоотриманих сум щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня за 2005-2006 роки.

Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія суддів приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України, є підставою для відмови йому у задоволенні позову, в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня за 2005-2006 роки.

Крім того, Законом України № 3235-IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни-інвалідам війни на 2006 рік.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

До того ж, Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на відповідність Конституції України Конституційним Судом України не переглядався, а тому до спірних правовідносин за 2006 рік не могла бути застосована норма ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки у зазначений період вона не діяла, що дає підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2006 рік.

На думку колегії суддів, відповідач правомірно керувався п. 18 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат вказаної допомоги на 2006 рік, а тому висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині слід визнати правильним.

Обговорюючи питання про правомірність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

При цьому, судовою колегією враховується, що вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Враховуючи те, що виплата разової щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня була позивачу була проведена у квітні місяці 2007 року, що підтверджується наявною в справі довідкою УПСЗН Броварської міської ради від 22.07.2008 року № 4043 (а.с. 24), колегія суддів вважає, що відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по виплаті разової щорічної грошової допомоги до п’ятого травня за 2007 рік період та не порушив права позивача на її отримання.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови в частині та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області – задовольнити частково.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління праці і соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги до п’ятого травня як інваліду війни за 2007 рік – відмовити.

В іншій частині постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складено та підписано – 28.12.09р.