o
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Семененка Я.В.
судді – Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі - Мациборко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2009 року у справі № 2-а-223/2009 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій та бездіяльності незаконною,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила:
визнати дії відповідача неправомірними;
стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 2732,00 грн.;
зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивача відповідач керувався положеннями нормативних актів, що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2009 року адміністративний позов задоволено частково, а саме, неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплатити підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено , що позивач народився 1942 році та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.16).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст..99 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007 рік, подано до суду 23.02.2009р., тобто з пропуском встановлено строку звернення до суду.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «ОСОБА_3 та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «ОСОБА_2 проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову, в тому числі, і з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду.
Вказані доводи представника відповідача залишені судом першої інстанції поза увагою.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Між тим, позивачем у справі не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку та необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду, а судом першої інстанції не встановлено поважності причин пропуску такого строку та не надано належну правову оцінку обставинам, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до відповідача з вимогами про перерахунок пенсії. В той же час судом зроблено висновок про те, що строк звернення до суду не пропущений з огляду на час отримання позивачем відповіді відповідача про відмову у перерахунку пенсії. Між тим, відповідно до ч.4 ст.99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Тобто, вказаною нормою процесуального права визначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги лише в разі, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Законом України «Про соціальний захист дітей війни», яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено можливості досудового вирішення спору, який виник між позивачем та відповідачем.
Отже, висновки суду першої інстанції відносно того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду є помилковими.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги за 2007 рік, порушив вимоги процесуального законодавства, не застосувавши встановлений річний строк звернення з позовом до суду, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у здійснені перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - скасувати, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до їх пенсії як «дитині війни» з 22 травня 2008 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.
Проте, Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, вирішуючи заявлені вимоги за 2008 рік, в достатньому обсязі з’ясував обставини справи та ухвалив, в цій частині, законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2009 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у здійснені перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
В іншій частині постанову Амур – Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2009 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 12.01.2010р.)
Головуючий: Я.В.Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко