Судове рішення 2-а-64/09 від 27.07.2010

Судове рішення #7369313

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-64/09 Головуючий у 1 інстанції Сушко О.О.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.

Демченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про стягнення недоотриманої пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області (далі – відповідач, УПФУ у м. Ладижині), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті йому пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсії за 2008 рік, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він являється постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має 2 групу інвалідності захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії у розмірах, визначених законом.

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПФУ у м. Ладижин Вінницької області щодо відмови обрахування пенсії ОСОБА_5, як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язано УПФУ у м. Ладижин Вінницької області провести ОСОБА_5 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язано УПФУ у м. Ладижин Вінницької області провести ОСОБА_5 перерахунок державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірі мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнуто з УПФУ у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_5 20041,69 грн. суми недоотриманої державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з травня 2008 року по грудень 2008 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2009 року та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги те, що управління Пенсійного фонду України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Тому на думку апелянта, саме до відання Уряду належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним законодавством, що вказує на правомірність застосування ним постав КМУ при нарахуванні та призначенні позивачу пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач - ОСОБА_5 являється потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 26.12.2007 року Вінницькою облдержадміністрацією ( а.с. 6).

Крім того, він є інвалідом 2 групи, захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 001828 від 20.12.2007 року ( а.с. 8).

Розрахунок пенсій позивача УПФ у м. Ладижин Вінницької області провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі по тексту - № 796-ХІІ), застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Так, положенням статті 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно частини 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ ( у редакції до 28.12.2007 року , якою зокрема визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ ( у редакції до 28.12.2007 року ) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи – у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, ( яка набрала чинності 31.10.2006 р. ), у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у випадку встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду щодо зобов'язання УПФУ у м. Ладижин Вінницької області провести нарахування та виплату позивачу пенсій з 22.05.2008 р., з огляду на таке.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI були внесені зміни до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, шляхом викладення їх змісту у новій редакції, а саме:

- згідно ч.1 ст. 50 Закону № 796-ХІІ ( у редакції від 28.12.2007 р. ) особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону ( у редакції від 28.12.2007 р. ) було визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами (ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ).

Проте Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п.п. 15 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп.

Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність УПФУ у м. Ладижин Вінницької області є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Отже, в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок державної та додаткової пенсій, у зв'язку з дією положень п.п. 15 п. 28 розд. II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому висновок суду першої інстанції в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати призначених позивачеві пенсій з 22.05.2008 р. - є вірним.

Таким чином, з підстав вищевикладених обставин та наявних в справі доказів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог в частині зобов’язання проведення нарахування та виплати йому державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 рік. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають з вищевикладених підстав.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області - залишити без задоволення , постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 червня 2009 року - без змін .

Матеріали справи повернути до Ладижинського міського суду Вінницької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Ухвала в повному обсязі складена та підписана -07.12.2009 р.