ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді – Семененка Я.В.
суддів – Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі – Мациборко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська
на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2009 року по справі №2а-541/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії незаконними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська перерахувати пенсію відповідно до вимог ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком – для розрахунку пенсії по інвалідності та 50% від мінімальної пенсії за віком – для розрахунку додаткової пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008р., а також просив зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати пенсію у розмірах, які визначено Законом. В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що позивач має 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та право на додаткову щомісячну пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Між тим, позивач отримує пенсію в значно менших розмірах, ніж визначено законом.
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо здійснення перерахунку позивачу пенсії відповідно до вимог ст..ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог ст..ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 щодо встановлення пільг і компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 27 жовтня 1994 року позивачу призначена пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01 січня 2006 року управлінням ПФУ відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005р., за матеріалами пенсійної справи було зроблено перерахунок раніше призначеної пенсії.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії діяв не у спосіб та не на підставах, що визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, с удом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача, який в даних правовідносинах, при нарахуванні ним та виплаті пенсії, є суб’єктом владних повноважень.
Позивач вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилався на те, що розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 50% від мінімальної пенсії для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.
Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська наполягало на тому, що граничні розміри виплат пенсій, особам які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, визначені Постановами КМУ, які і підлягають до застосування при визначені розміру пенсії.
Спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом 3 групи, не існує.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 названого Закону визначено, що особам віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів третьої групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не згадані вище постановив Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.. 54 Закону № 796-ХІІ при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах, які визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції в частині визнання поважними причин пропущення строку звернення до суду з позовом. Суд обґрунтовано зазначив, що забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян є пріоритетним напрямком діяльності держави. Органи Пенсійного фонду зобов’язані діяти на підставі та у спосіб, що визначені Законами, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вказав про правомірність вимог позивача про перерахунок пенсії, які позивач пред’являв до відповідача і до звернення з відповідним позовом до суду, тобто позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору, але в позасудовому порядку управління ПФУ відмовило позивачу у задоволенні його вимог, які ґрунтуються на Законі.
В той же час, суд першої інстанції безпідставно зобов’язав відповідача зробити перерахунок пенсії за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набрали чинності з 01.01.2008р. Статтею 54 Закону № 796-ХІІ з 01.01.2008р. передбачено, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А ст..50 названого Закону передбачає, що особам , віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачується для осіб, що належать до категорії 1: інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з 01.01.2008р. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено інші розміри пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 вказані зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційним.
Відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, які внесено Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв в період часу з 01.01.2008р. по 22.05.2008р.
Як вбачається з довідки управління ПФУ ОСОБА_1 у період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. отримував пенсію, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткову пенсію у розмірах не менших, ніж ті, які були встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, які внесено Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, висновки суду першої інстанції про необхідність зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. є помилковими, оскільки управління ПФУ, в зазначений період часу, діяло на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська -задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст..ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року скасувати та в цій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбачено ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 12.11.2010р.)
Головуючий Я. В. Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко