Справа №22а -1532 2006р.                                                                    Головуючий у   1   інстанції Попович  С.М.

Категорія 38,40                                                                                   Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 року                    Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої:       Кривохижі В.І. Суддів:      Черниш Т. В.

Чорнобривець О.С. при секретарі       Тітенко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 16 серпня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ДП «Геліос» ПП «Олександрійська ліфтова компанія» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, зміну запису в трудовій книжці.

Зазначала, що, працюючи з 1 березня 2005 року у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, 22 квтня 2005 року вона була звільнена за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, однак в день звільнення їй була видана трудова книжка без засвідчення відповідних записів печаткою ДП «Геліос», що позбавляло її можливості подальшого працевлаштування. Тому вона і просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 700 грн. та зобов'язати відповідача внести в трудову книжку зміни про дату звільнення, вважаючи днем звільнення день постановлення судового рішення, змінивши позовні вимоги в судовому засіданні в зв'язку з засвідченням печаткою запису в трудовій книжці про звільнення, та підтримавши вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 16 серпня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено її вимоги про неправомірні та винні дії відповідача, що давало б підстави для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку наявних доказів.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив, зокрема, з того, що позивачка не надала суду достатніх і належних доказів того, що в результаті звільнення 22.04.2005 року з відповідним записом в трудовій книжці без печатки

на день звільнення вона не могла працевлаштуватись, прийнявши до уваги акт №НОМЕР_1 про відмову позивачки від засвідчення печаткою запису в трудовій книжці про звільнення.

Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду.

Відповідно до ч.1 ст. 47, ч.ч.1,5 ст. 48 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, яка є основним документом про трудову діяльність працівника і порядок ведення яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року №58 із змінами, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, п.4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка звільнена з роботи відповідачем з 22.04.2005 року згідно наказу №НОМЕР_2(а.с.4,5) з видачею їй трудової книжки з записом про звільнення без засвідчення печаткою підприємства ( а.с.6,7,9,10), що було засвідчено при розгляді справи в суді 7.06.2005 року і сторонами не заперечується.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, працівники Олександрійського міськрайонного центру зайнятості, на обліку в якому позивачка перебуває з 20.06.2005 року, пояснили, що пред'явлення неналежно оформленої трудової книжки, в тому числі без печатки підприємства, є підставою для відмови у постановці на облік та присвоєнні статусу безробітної.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що трудова книжка позивачці була видана з порушенням вимог п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а тому відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Достовірні докази про відмову позивачки від засвідчення печаткою запису про звільнення в трудовій книжці в матеріалах справи відсутні, а посилання представника відповідача на наявність акту №НОМЕР_1 про ці дії, з яким не погоджується позивачка, не можна взяти до уваги.

На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді справи, ухваливши рішення, яке не ґрунтується на законі.

В зв'язку з тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані

норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення з ухваленням нового рішення в межах доводів апеляційної скарги та змінених позовних вимог.

Виходячи із середнього заробітку позивачки в 286 грн.41 коп., за період з 22.04.2005 року по 7.06.2005 року стягненню на її користь з відповідача підлягає 406 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що затримка у видачі позивачці належно оформленої трудової книжки з вини відповідача призвела до моральних страждань, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що заподіяна їй моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 100 грн. відповідно до ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в доход держави 59 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 367 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду від 16 серпня 2005 року скасувати.

Стягнути з дочірнього підприємства «Геліос» приватного підприємства «Олександрійська ліфтова компанія» на користь ОСОБА_1 406 грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 100 грн. моральної шкоди, а в доход держави 59 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.