Справа № 297/521/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       10 вересня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Собослоя Г.Г., Бисаги Т.Ю.

при секретарі : Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 23 квітня 2018 року, ухваленого суддею Гал Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що згідно до рішення Берегівського районного суду від 30.10.2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Берегівського районного суду від 05.01.2015 року з нього стягнуто аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, на даний час він працює механіком на ТОВ «Укран абітекс», де його заробітна плата є мінливою, та залежить від успішності підприємницької діяльності. Відносини зі своїми синами позивач підтримує, та окрім сплати аліментів призначених судом, по можливості допомагає їм як матеріально так і шляхом виконання своїх батьківських обов’язків при проведенні виховних процесів. Так, 27.10.2015 року позивач подарував синам по 1/2 частці квартиру АДРЕСА_1, яку він придбав 01.02.2012 року під час перебування в шлюбі з відповідачкою, що є в свою чергу забезпеченням синів житлом на майбутнє. Крім цього, позивач зазначив, що після розірвання шлюбу проживає із своєю матір’ю, яка є пенсіонеркою та на даний час часто хворіє, що потребує відповідних витрат на лікування. Окрім цього, у нього, позивача, виникли серйозні проблеми із опорно- руховим апаратом, що відповідно також ускладнює його матеріальне становище. Тобто, на сьогоднішній день він немає можливості сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частки від усіх видів його доходу, призначений судом, тому просив зменшити розмір сплачуваних ним аліментів.

Рішенням Берегівського районного суду від 23 квітня 2018 року позов задоволено. Зменшено розмір стягуваних аліментів встановлених рішенням Берегівського районного суду від 05.01.2015 року та стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_2 Н.В. аліменти на утримання сина ОСОБА_3І., ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.  Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2І. судовий збір в сумі 704,80 грн.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясуванням судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що твердження позивача про те, що він подарував квартиру своїм синам не може вважатися, як забезпечення їх матеріального стану, оскільки зазначена квартира була придбана під час їхнього шлюбу та є спільною сумісною власністю; позивачем не надано доказів про те, яким саме чином виявлена у позивача хвороба впливає на розмір його доходу, яка є найрозповсюдженою у сучасному світі; мати позивача отримує дві пенсії, які значно перевищують прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, що не може впливати на спроможність позивача сплачувати аліменти у встановленому рішенням суду розмірі.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 3 ст.12 ЦПК України покладає на кожну сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що з часу винесення рішення суду про стягнення аліментів з позивача в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, його матеріальне становище погіршилося і наявні підстави для зменшення стягуваних аліментів.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено,  що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Берегівського районного суду від 30.10.2014 року розірвано (а.с.6).

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.9).

Рішенням Берегівського районного суду від 05.01.2015 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.7).

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Позивачем в судовому засіданні доведено, що після ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів, у нього погіршився стан здоров’я та матеріальний стан. Зокрема, позивач має хворобу опорно – рухового апарату, внаслідок чого при її загостренні не може нормально рухатися, змушений постійно лікуватися.

Згідно копії висновку магнітно-резонансної томографії від 25.06.2015 року у позивача ОСОБА_2 встановлено діагноз: «остеохондроз та спондилоартроз поперекового відділу хребта, екструзія диску на рівні L5-S1», та рекомендована консультація нейрохірурга. (а.с.13).

Не заслуговують на увагу доводи апеляції, що позивачем не надано доказів, що його хвороба вливає на розмір його доходу, оскільки в будь – якому випадку виявлення і наявність тієї чи іншої хвороби та її лікування спричиняє матеріальні витрати, що є загальновідомими обставинами, які не потребують доказування.

Матеріалами справи також доведено, що відповідно до договору дарування від 27.10.2015 року позивач ОСОБА_2 подарував по 1/2 частці в цілому квартиру АДРЕСА_1, своїм синам ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  (а.с. 11-12).

Тобто, позивач, за своїм добровільним волевиявленням, після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, відчужив дане нерухоме майно на користь дітей, і для покращення їх матеріального забезпечення.

Посилання в апеляції, що дана квартира є спільною сумісною власністю, не спростовує даного факту, оскільки позивачу у даній квартирі належала частка в 1/2 частині.

Матеріалами справи доведено, що позивач ОСОБА_2 проживає разом з своєю матір’ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є пенсіонером за віком і особою літнього віку (а.с.5,10).

Доводи апелянта, що мати позивача отримує дві пенсії, які значно перевищують прожитковий мінімум для дітей відповідного віку є припущенням, жодним чином не підтверджені, а тому не заслуговують на увагу.

За наведних обставин, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон та дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання двох дітей з 1/2 на 1/3. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду від 23 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий :        

Судді: