Єдиний унікальний номер 233/50/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1321/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Малінов О.С.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.

за участі секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №233/351/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року (суддя Малінов О.С.), ухваленого в приміщенні суду в м.Костянтинівка Донецької області, повний текст судового рішення виготовлено 03 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2016 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 04 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування останнім (Клієнтом) публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»). Відповідно до умов вищевказаного Договору, на ім'я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті та випущено міжнародну платіжну картку DМС Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску. Встановлено ліміт відновлюваної кредитної лінії (сума кредиту) 20000,00 UAH та надано вказані кошти відповідачу.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 11 листопада 2015 року, яка складається з тіла кредиту - 6405,03 грн., прострочене тіло кредиту - 26112,92 грн., відсотків за кредитом - 27,36 грн., що загалом становить 37801,85 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача суму боргу згідно наданого розрахунку. З останнього вбачається, що сума боргу станом на 29 грудня 2016 року складає 35772,46грн. (а.с.198 т.1).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.12.2013 року, яка склалася станом на 11 листопада 2015 року у сумі 35772,46грн., а також судовий збір у розмірі 1218грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку та стягнув суму заборгованості не завчаючи на те, що в ході розгляду справи було встановлено наявність рішення третейского суду при всеукраїнський Громадський організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 січня 2015 року №4834-2/1228/14 згідно якого позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до нього (ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02грудня 2013 року в сумі 25780,43грн. було задоволено в повному обсязі.

Після скасування 05 квітня 2017 року судом апеляційної інстанції ухвали Костянтинівського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року про закриття провадження по даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.205 ЦПК України (в редакції що діяла на час постановлення даного рішення) та повернення справи для продовження розгляду, судом, на думку відповідача, не виконано роз'яснень суду вищого рівня щодо неповноти з'ясування судом позиції позивача, відсутності доказів: - про скасування рішення третейського суду № 4834-2/1228/14 від 22 січня 2015 року; - звернення позивача до компетентного суду за отриманням виконавчого листа на виконання вказаного рішення.

Суд не врахував вимог п.4 ч.1 ст.186 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.

Висновок суду першої інстанції, що рішення третейського суду № 4834-2/1228/14 прийняте поза межами його компетенції, і таким чином є незаконним, зроблено помилково, оскільки суд не вірно трактує п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», який передбачає: - третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком…: 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначає, що вимоги п.14 ч.1 ст.6 Закону, стосуються спорів в яких предметом спору є захист прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банків (кредитної спілки). Для застосування даної норми банк повинен виступати у якості відповідача, а клієнт (позичальник) банку - у якості позивача. Тоді як в правовідносинах між ПАТ «Альфа-Банк», який є позивачем, та ним (ОСОБА_1.), який є відповідачем, предметом спору є не захист прав споживача послуг банку, а стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вважає, що спір по даній справі, та спір який розглядався третейським судом при всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав і на даний час існує два судових рішення про стягнення з нього сум на користь позивача.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» не скористався.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Частиною 6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 грудня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування Клієнтом Публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»). Відповідно до умов Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 у гривні з випуском міжнародної платіжної картку DМС Gold строком дії 2 (два) роки з моменту випуску. За Договором встановлено ліміт відновлюваної кредитної лінії (сума кредиту) 20000 грн. з зарахуванням вказаної суми (а.с.15, 16).

Відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом у строки та на умовах, що ним передбачені (а.с.4-13).

Останній належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 29 грудня 2016 року, яка у загальній сумі становить 35772,46 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.198).

Стягуючи з відповідача суму заборгованості за Договором суд першої інстанції вірно виходив з норм Цивільного Кодексу України.

Так, відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того судом встановлено, що рішенням третейського суду при всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22.01.2015 року по справі №4834-2/1228/14 з ОСОБА_1 (згідно умов кредитного договору), в рахунок заборгованості за кредитним договором від 04.12.2013 року було стягнуто 25780,43 грн., що підтверджується копією рішення (а.с.52).

З матеріалів справи вбачається, що факт отримання кредитних коштів, так само як і розмір заборгованості відповідачем не оспорюється, про що зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні з посиланням на ч.1 ст.82 ЦПК України.

Основним запереченням відповідача проти позову, як в суді першої інстанції, так в апеляційній скарзі є те, що даний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено третейським судом. Банк не довів, що компетентний суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував це рішення. Вважає, що судом не додержано вимог п.4 ч.1 ст.186 ЦПК України та висновок про задоволення позову ґрунтується на помилковому трактуванні п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди». Дана норма передбачає: - третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком…: 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Між тим, в правовідносинах що виникли між ПАТ «Альфа-Банк» та ним (ОСОБА_1.), предметом спору є не захист прав споживача послуг банку, а стягнення заборгованості за кредитним договором, тому третейський суд мав повноваження ухвалювати рішення про стягнення заборгованості за Договором.

Колегія суду апеляційної інстанції не приймає заперечення відповідача виходячи з наступного.

Дійсно пунктом 9.12 «Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб», акцепт якої підтверджено у Анкеті-Заяві підписаної сторонами (а.с.16), передбачене третейське застереження про судовий захист прав та законних інтересів сторін, що виникли у зв'язку із укладенням кредитного договору, відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» згідно з його Регламентом, який є невід'ємною частиною цієї угоди.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За правилом частини першої статті 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

У статті 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Такий же висновок застосування норм права викладено в постановах Верховного Суду України: від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15, 04 листопада 2015 року № 6-2074цс15 та 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15.

В ході розгляду справи судом також було встановлено, що виконавчі листи компетентним судом, яким є Новозаводський районний суд м.Чернігова, для виконання рішення Третейського суду по справі №4834-2/1228/14 не видавався, дана справа компетентним судом не витренувалась (а.с.162).

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо можливості розгляду по суті судом в порядку ЦПК України даного спору. Суд вірно встановив фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми ЦК України та прийняв вірне рішення щодо стягнення суми заборгованості з відповідача.

Разом з тим, згідно ч.1, ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, процесуальним Законом визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Задовольняючи позов повністю та стягуючи з відповідача на користь Банку всю суму заборгованості судом першої інстанції не враховано вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 (набрав чинності 15 жовтня 2014 року), яким передбачені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст.2 Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З метою забезпечення реалізації ст.2 Закону, Національний банк України листом від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із підпунктом 22 п.1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р до зазначених населених пунктів також належить м.Костянтинівка. З матеріалів справи вбачається, що місцем реєстрації та проживання відповідача є м.Костянтинівка Донецької області з 05 лютого 2003 року (а.с.18).

ПАТ «Альфа-Банк» на вказане уваги не звернув та з 14 квітня 2014 року нараховував відповідачу штрафні санкції, що не відповідає вищенаведеним нормам закону та роз'ясненням Національного банку України.

З наданого позивачем остаточного розрахунку заборгованості (а.с.198) видно, що нараховані відповідачу штрафні санкції, відповідно до п.7.6 умов Договору (а.с.10 зв.бік), , Банк утримував (в рамках договірного списання) з кредитного ліміту та відносив це на заборгованість за тілом кредиту. Що також підтверджується випискою з рахунка №014382-2017/1107 (а.с.175-183).

Загальна сума нарахованої, починаючи з травня 2014 року та погашеної в порядку п.7.6 Договору, сума штрафних санкцій складає 8835,46грн (11102грн. (загальна сума неустойки) - 2266,54грн. (сума неустойки що нарахована станом на квітень 2014 року)) . Саме ця сума не підлягає стягненню з відповідача, як нарахована Банком в супереч вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р.

Крім того, відповідно до частини першої ст.1048 та частини першої ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно до п.10.1 Публічної пропозиції (а.с.12), Договір вважається укладеним з моменту його акцептування Клієнтом і діє протягом невизначеного терміну до моменту закінчення строку дії всіх карток, виданих згідно цього Договору.

З копії додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 04.12.2013 року Банк, на підставі Анкети-Заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк», відкрив рахунок №26251002014382 та випустив на ім'я відповідача міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії два роки з моменту її випуску, тобто до 04.12.2015р. (а.с.14). Даних щодо наявності інших карток та рахунків на ім'я відповідача відкритих в ПАТ «Альфа-Банк» матеріали справи не містять.

Таким чином, строк кредитування за укладеним між сторонами Договором закінчився 04.12.2015 року.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції у стягненні з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами після 04.12.2015 року в розмірі 2050,69грн. (а.с.198) слід відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції не перевірив наданий банком розрахунок, не дослідив його обґрунтованості та правильності з урахуванням встановлених обставин та вищевикладених норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення в частині розміру сум що підлягають стягненню з відповідача на користь Банку та розміру стягнутого за рішенням суду судового збору.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором підлягає заборгованість в розмірі 24886,31грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної норми передбачено: «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат».

За подання до суду першої інстанції позовної заяви, ПАТ «Альфа-Банк» сплатив судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви) у розмірі 1218грн. (а.с.1 т.1).

За подання апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1827грн. (а.с.15 т.2).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 847,34 (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), з позивача на користь відповідача 556 грн. (пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги).

Частиною 10 ст.141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 291,34 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Костянтинівка Донецької області (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Десятинна, 4/6 м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором б/н від 04.12.2013 року у загальній сумі 24886 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість)грн. 31коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 291,34 грн. (двісті дев'яносто одну) грн. 34коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2018 року.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: І.О. Дундар

О.І. Корчиста