ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5646/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Брезіцький М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Скільський І.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 20 хв. 06.06.2018р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 11.06.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

24.01.2018р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Івано-Франківській обл. № 561 від 22.12.2017р. в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору кримінальної міліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл., зі служби в поліції за пп.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

зобов'язати відповідача ГУ НП в Івано-Франківській обл. поновити лейтенанта поліції ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. з 22.12.2017р., внести виправлення до трудової книжки, нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 22.12.2017р. по час проголошення судового рішення;

допустити до негайного виконання рішення суду про виплату грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на публічній службі (а.с.4-6).

Протокольними ухвалами суду від 23.05.2018р. та від 06.06.2018р. повернуті без прийняття до розгляду додаткові позовні заяви ОСОБА_3, оскільки такі подані після першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.111-112, 116-117, 121, 129-130).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.95-98).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_3, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.148-149).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що його звільнено зі служби в поліції за двома наказами: № 2137 від 22.12.2017р. (основний) та № 561 від 22.12.2017р. (похідний), однак з останнім його не ознайомлювали; ним несвоєчасно отримано витяги та копії спірних наказів; фактично трудову книжку він отримав лише 17.01.2018р.; також з ним із порушенням строків проведено остаточний розрахунок.

Оскільки ним несвоєчасно отримані витяги та копії спірних наказів, він не мав можливості в установлені строки заявити додаткові позовні вимоги, які судом із порушенням норм процесуального закону не були прийняті до розгляду.

Під час розгляду справи судом не врахована пріоритетність норм Закону України «Про Національну поліцію» перед нормами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, через що не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності лише за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Окрім цього, відповідачем порушений порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки із спірними наказами апелянта не ознайомлювали, у наказах не розкрито суть дисциплінарного проступку і не обґрунтовано застосування крайнього заходу відповідальності у вигляді звільнення.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з липня 2013 року, в Національній поліції - з 28.12.2015р., мав звання лейтенанта поліції та обіймав з 16.03.2017р. посаду оперуповноваженого сектору кримінальної міліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. (а.с.45-48).

Відповідно до наказу ГУ НП в Івано-Франківській обл. № 561о/с від 22.12.2017р. «По особовому складу» на підставі п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пп.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. (а.с.29).

Підставою для звільнення зі служби слугував наказ ГУ НП в Івано-Франківській обл. № 2137 від 22.12.2017р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського ВП» (а.с.30-31).

Вказаний наказ був виданий на підставі висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової (транспортної) дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. лейтенантом поліції ОСОБА_3, затвердженого начальником ГУ НП в Івано-Франківській обл. 22.12.2017р. (а.с.33-34).

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затв. Законом України № 3460-IV від 22.02.2006р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із п.9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» № 901-VIII від 23.12.2015р. до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затв. Законом України № 3460-IV від 22.02.2006р., передбачено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ст.13 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України № 230 від 12.03.2013р. затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Пунктом 2.1 цієї Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.8.1 вказаної Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного (п.8.3 вказаної Інструкції).

Відповідно до матеріалів справи на підставі наказу ГУ НП в Івано-Франківській обл. № 2121 від 20.12.2017р. проведено службове розслідування за фактом керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. лейтенантом поліції ОСОБА_3

Згідно із висновком службового розслідування, затв. начальником ГУ НП в Івано-Франківській обл. 22.12.2017р., встановлено, що 18.12.2017р. о 23 год. 40 хв. під час несення служби в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. був зупинений у м.Надвірна по вул.Шухевича автомобіль марки «ВАЗ-21051», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. лейтенанта поліції ОСОБА_3, якого в зв'язку з наявністю явних ознак алкогольного сп'яніння було доставлено до Надвірнянської центральної районної лікарні.

Із змісту висновку лікаря цього медичного закладу № 244 від 18.12.2017р. слідує, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння з результатом алкотесту - 0,38 проміле, результатом чого стало складення відносно останнього працівниками Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. ДПП НП України протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії БД № 394797 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.35, 38).

За результатами службового розслідування зроблено висновок про те, що позивач в порушенням вимог пп.«а» п.2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., ст.ст.1 і 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затв. наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р., перебуваючи за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, що в подальшому призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, вчинив дії, які відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, утворюють склад дисциплінарного проступку, а тому він підлягає звільненню зі служби в поліції.

Отже, відповідачем було визначено дисциплінарним проступком керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначено в наказі № 2137 від 22.12.2017р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем встановлено відповідачем ГУ НП в Івано-Франківській обл. на підставі досліджених в ході службового розслідування матеріалів, а саме:

висновку лікаря Надвірнянської центральної районної лікарні № 244 від 18.12.2017р., складеного о 23 год. 55 хв., про перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння (0,38 проміле);

протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 394797 від 19.12.2017р. (00 год. 20 хв.), де позивач визнав свою вину;

пояснень, відібраних старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУ НП в Івано-Франківській обл. підполковником поліції Москальчуком Д.Ф., від позивача (а.с.36-37);

рапортів інспекторів СРПП № 3 Надвірянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. старшого лейтенанта поліції Росохи В.В. та лейтенанта поліції Рев’юка Р.О. (а.с.43, 44).

Водночас, питання транспортної дисципліни регулярно обговорюється на оперативних нарадах всього особового складу Надвірнянського відділу поліції, де також доводилась інформація як про категоричну заборону керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, так і про безальтернативність покарання у вигляді звільнення зі служби в поліції у випадку вчинення такого проступку.

Вказаний факт підтверджується листом НП України № 1529/01/12-2017 від 10.02.2017р., службовою телеграмою керівника ГУ НП в Івано-Франківській обл. № 325/108/05/12-2017 від 17.02.2017р., листом начальника Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. № 2021/108/30/01/17 від 02.03.2017р. (а.с.126-128).

В подальшому факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем було підтверджено судовими рішеннями.

Зокрема, постановою Надвірнянського районного суду Волинської обл. від 07.02.2018р. у справі № 348/54/18 встановлено факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік (а.с.88).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської обл. від 03.04.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Волинської обл. від 07.02.2018р. - без змін (а.с.81-83).

Оскільки за матеріалами службового розслідування було встановлено факт керування оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській обл. лейтенантом поліції ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушення останнім транспортної дисципліни, що стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та враховуючи подальше підтвердження в судовому порядку наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому рішення про звільнення позивача із займаної посади прийнято відповідачем обґрунтовано та з врахування усіх обставин справи.

Додатково колегія суддів підкреслює, що норми Дисциплінарного статуту за своїм змістом не встановлюють обов'язкову умову для притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності, а розширюють розуміння загального положення щодо неможливості притягнення особи до відповідальності декілька разів за вчинення одного правопорушення.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Крім того, Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

За таких обставин відповідач не позбавлений можливості за наявності доведеності вчинення дисциплінарного проступку притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки сам факт керування транспортним засобом поліцейським в стані алкогольного сп'яніння є несумісним із перебування на службі в поліції та призводить в цілому до дискредитації цього державного органу.

Також колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що відповідачем необгрунтовано застосовано крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, оскільки, як вбачається із записів в розділі « 15. Стягнення» послужного списку ОСОБА_3 (а.с.45-48), на момент вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у нього було наявним діюче дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження (наказ ГУНП в Івано-Франківській обл. № 1603 від 09.10.2017р.), що свідчить про врахування відповідачем характеристики особи в частині наявності або відсутності у неї діючих дисциплінарних стягнень.

Стосовно твердження апелянта про неправомірність застосування до спірних відносин норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ колегія суддів враховує, що станом на час вчинення дисциплінарного проступку Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» не прийнятий, а у відповідності до п.9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ч.ч.6 і 8 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України № 230 від 12.03.2013р., остання визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Розділом 6 вказаної Інструкції визначено права та обов'язки учасників службового розслідування.

Відповідно до абз.9 пп.6.2.2 п.6.2 розділу 6 зазначеної Інструкції після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, виконавець (голова, члени комісії) зобов'язаний знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

Згідно пп.6.3.5 п.6.3 розділу 6 цієї Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Під час судового розгляду позивачем не надано суду доказів звернення ОСОБА_3 до відповідача з письмовим рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, чи доказів відмови відповідача щодо ознайомлення його із висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі проведення службового розслідування.

З наведених міркувань твердження позивача щодо порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також неознайомлення з наказами, колегія суддів відхиляє.

Твердження позивача про відсутність ознайомлення із наказом № 2137 від 22.12.2017р. та ненадання його копії не можуть враховуватися і з тих підстав, що згідно приписів Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Такі вимоги дотримані відповідачем, що не заперечувалось позивачем та підтверджується змістом його позовної заяви. Також позивачем не представлено доказів звернення до відповідача для ознайомлення із наказом № 2137 від 22.12.2017р. та відмови в наданні копії такого наказу.

Покликання апелянта щодо допущених відповідачем порушень норм КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок не приймаються до уваги, оскільки розглядувані правовідносини проходження публічної служби врегульовані спеціальними нормами законодавства, Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та наказами МВС України.

В частині правомірності винесення судом протокольних ухвал від 23.05.2018р. та від 06.06.2018р., якими повернуті без прийняття до розгляду додаткові позовні заяви ОСОБА_3, колегія суддів наголошує на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали суду від 26.01.2018р. розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 14 год. 00 хв. 27.02.2018р. (а.с.1-2); копія цієї ухвали скерована позивачу і отримана ним 01.02.2018р. (а.с.20).

Звідси, у позивача, який був належним чином і своєчасно повідомленим про порядок розгляду справи, час судового засідання, було достатньо часу для реалізації своїх прав, передбачених ч.1 ст.47 КАС України.

Оскільки додаткові позовні заяви подані ОСОБА_3 під час судового розгляду справи, правових підстав для їх прийняття в суду першої інстанції не було.

Також всупереч вимоги ч.7 ст.47 КАС України позивачем не надано доказів направлення копії таких заяв та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов послідового та обгрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з поліції прийнятий відповідачем з дотримання вимог чинного законодавства.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018р. в адміністративній справі № 809/112/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді М. В. Костів

С. М. Кузьмич

Дата складення повного судового рішення: 13.09.2018р.