У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.11.09 Справа №15/448-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: Солдатенков О.М., довіреність б/н від 01.03.2009р.;
відповідача: Олійник В.В., довіреність б/н від 06.04.2009р.;
відповідача: Корнелю В.В., довіреність № 01-8/834 від 11.08.2009р.;
третьої особи: не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії «Скопски Легури Дооєль», Македонія, м. Скопьє
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2008р.
у справі №15/448-08
за позовом Компанії «Скопски Легури Дооєль», Македонія, м. Скопьє
до відповідача Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Франкотранс», м. Херсон
про стягнення суми
Компанія «Скопски Легури Дооєль», Македонія, м. Скопьє звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», м. Херсон збитків в розмірі 380699,28 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.12.2008р. у справі №15/448-08 (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване безпідставністю позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків на підставі ст.ст. 942, 949-951 ЦК України, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, у поданій апеляційній скарзі Компанія «Скопски Легури Дооєль» (позивач у справі) вважає його таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник скарги зауважує, що змішування коксового горіху с коксовим дріб’язком є наслідком технологічних недоліків у виконанні Херсонським портом завантажувальних - розвантажувальних робіт та наданню послуг з охорони різнорідних вантажів. Судом не досліджено всіх обставин справи. Також позивач зазначає, що позивачем альтернативно заявлено вимога про відшкодування позадоговірної шкоди у випадку, якщо суд не знайде підстав для стягнення прямих збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по зберіганню вантажу. На підставі викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду від 11.12.2008р. у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», відповідач у справі, вважає рішення господарського суду законним обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач вважає, що для того щоб детально з’ясувати обставини ситуації, визначити вину відповідача, необхідно спочатку визначитися з винними діями третьої особи, яка була експедитором вантажу, мала договірні відносини з власником вантажу і виконувала певні обов’язки щодо вантажу, та при цьому несла відповідальність і ризик перед власником вантажу на підставі договору. Відповідач наголошує, що він є неналежним відповідачем у даній справі. Порт взагалі не мав ніяких відносин з позивачем. Договір з портом ТОВ «Франкотранс» укладав від свого імені, а не як довірена особа. У зв’язку з цим, відповідач просить відмовити Компанії «Скопски Легури Дооєль» в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду від 11.12.2008р. залишити без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2009р. апеляційна скарга Компанії «Скопски Легури Дооєль» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.11.2009р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду за №2428 від 18.11.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Мойсеєнко Т.В. (доповідач); судді – Коробка Н.Д., Хуторной В.М.
Повноважні представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Враховуючи достатність матеріалів для розгляду скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе у відповідності до ст.75 ГПК України розглянути справу за відсутності повноважного представника третьої особи за наявними у справі доказами.
Запис судового процесу здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду». За згодою присутніх представників сторін по закінченню судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
23.07.2007р. між Компанією «Скопски Легури Дооєль» (покупець за договором) та Компанією «Істроуд Коммерс» (продавець за договором) (Великобританія) було укладено договір поставки коксового горіха №23/07/2007.
29.08.2007р. між Фірмою-нерезидентом - Компанією «Скопски Легури Дооэль» (клієнт за договором) та ТОВ «Франкотранс» (виконавець за договором) укладено договір № 06/09, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов’язався за дорученням та за рахунок клієнта здійснювати від імені клієнта та в його інтересах оперативний контроль вантажу, що надходить в Херсонський річковий порт (коксовий горіх) за договором поставки №23/07/2007 від 23.07.07р., укладеним клієнтом з Компанією «Істроуд Коммерс» (Великобританія), перевірку правильності товаросупроводжувальних документів, видачу вантажних доручень та інші дії, що необхідні для організації перевалки та відправлення на експорт (на адресу клієнта) із Херсонського річкового порту коксового горіху.
Крім того, 29.08.07р. Компанією «Скопски Легури Дооэль» з метою оперативного контролю за вантажем, що надходить до Херсонського морського порту(коксового горіху) за договором поставки №23/07/2007, була видана ТОВ «Франкотранс» довіреність на здійснення всіх необхідних для виконання доручення дій, зокрема, укладення з підприємствами установами, організаціями, фізичними особами договорів, виконання ведення контролю вказаного вантажу довірителя, його митне оформлення, організацію завантаження судна, оформлення необхідних документів, відправлення вантажу на експорт тощо.
29.08.2007р. ТОВ компанією «Франкотранс» в особі директора Смирнова І.В., що діяв на підставі статуту, уклало договір № 02-25/59 з ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот», який визначає порядок та умови перевалу через Херсонський річковий порт експортного вантажу - коксового горіха. Згідно п.1.2. цього договору експедитором вантажу є ТОВ компанія «Франкотранс».
Згідно коносаментів на адресу позивача надійшло та потім відвантажено на судно-теплохід «Надія», рейс 09.12.2007р. - 1231,668тон коксового горіху, теплохід «Вуокса» рейс 13.02.08р.- 2458,021тон коксового горіху, теплохід «Надія» рейс 28.03.08р. - 2262,611тон коксового горіху.
Після отримання вантажу позивачем, в результаті проведення дослідження, було встановлено, що у зв’язку із змішуванням вантажу, коксового горіху з коксовим дріб’язком, отриманий кокс не відповідає ТУ У322-00190443-120-97 (експертний висновок № Вэ-200 від 28.03.2008р.).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх обов’язків по зберіганню вантажу, а також на неправомірні дії Херсонського річного порту, які полягають у допущені змішування коксового горіху, що належить позивачу з коксовим дріб’язком, що належить іншому володільцю. У зв’язку, з недоотриманням вантажу коксового горіху та проведенням висівки коксового дріб’язку з коксу, що належить позивачу, останній посилається на понесені ним збитки в розмірі 329816,30 грн., а також витрати на послуги адвоката в розмірі 50882,98грн., а всього: в сумі 380699,28 грн. Ці суми позивачем заявлено до стягнення як збитки на підставі ст.ст. 11, 526, 942,949-951, 1166 ЦК України, ст.76 Кодексу Торгового мореплавства України та мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов’язань за договором № 02-25/59 від 29.08.07р.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 29.08.2007р. № 06/09 між Компанією «Скопски Легури Дооэль»(клієнт) та ТОВ «Франкотранс» (виконавець), за умовами якого клієнт доручає, а виконавець зобов’язався виконувати від імені, за плату та рахунок клієнта дії, пов’язані з експортним перевезенням вантажу, зокрема укласти договір з Херсонським морським портом на перевалку та відправлення вантажу, виконувати оперативний контроль за вантажем в порту, забезпечувати організацію приймання вантажу портом та оформлення приймання вантажу, організовувати оформлення вантажу в митному відношенні, оформлювати та надавати порту разнорядки на відвантаження вантажу, організовувати навантаження судна та відправляти вантаж, оформляти відповідні транспортні, товаророзпорядчі, розрахункові документи.
В п.5.1 вказаного договору передбачено, що клієнт та виконавець несуть один перед одним матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків за цим договором відповідно до діючого законодавства.
Із змісту договору від 29.08.2007р. № 06/09 між Компанією «Скопски Легури Дооэль» та ТОВ «Франкотранс» вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Те, що ТОВ компанія «Франкотранс» діяло як експедитор випливає також зі змісту договору № 02-25/59 між останнім та ДП «Херсонський річковий порт», з сертифікатів якості вантажу.
Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем з надання транспортно - експедиційних послуг врегульовані Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України.
Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
У відповідності до ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Аналогічна норма передбачена статтею 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
29.08.2007р. для організації перевалки через Херсонський річковий порт експортного вантажу - коксового горіха, ТОВ компанія «Франкотранс» уклало з ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» договір № 02-25/59.
Отже, ТОВ компанією «Франкотранс» для виконання прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем з забезпечення перевантаження вантажу коксового горіха залучив до виконання обсягу робіт відповідача. При цьому безпосередньо між позивачем та відповідачем ніяких взаємних прав та обов'язків з цього договору не виникло, оскільки даний договір було укладено третьою особою від власного імені. Умови цього договору не містять будь-яких посилань щодо укладення даного договору від імені Компанії «Скопски Легури Дооэль». Крім того, вказівку про здійснення навантаження відповідачу надавало ТОВ компанія «Франкотранс» від свого імені, оплату робіт з навантаження здійснених відповідачем проводилось безпосередньо ТОВ компанією «Франкотранс», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.60-63.т1).
Частиною 2 ст. 932 ЦК України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частина 3 статті 14 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Стаття 618 цього Кодексу передбачає, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Як вже зазначалось, пункт 5.1 Договору від 29.08.2007р. № 06/09 між Компанією «Скопски Легури Дооэль» та ТОВ «Франкотранс» передбачає, що сторони одна перед одною несуть відповідальність за виконання договору відповідно до діючого законодавства України.
Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що в даному випадку з наведених вище положень закону та договору, з фактичних правовідносин сторін випливає, що відповідач, виконуючи перед ТОВ компанією «Франкотранс», як експедитором, зобов'язання за договором № 02-25/59 не замінював його та не був новим додатковим чи солідарним боржником у правовідносинах, що існували між позивачем та ТОВ «Франкотранс». Позивач не вступав безпосередньо з відповідачем в будь-які правовідносини, і відповідно зобов'язаною особою перед позивачем залишається ТОВ «Франкотранс», який за законом повністю відповідає перед ним за належне виконання всіх своїх обов'язків, в тому числі за їх невиконання чи неналежне виконання залученим ним відповідачем, в зв'язку з чим рішення першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення з Херсонського морського торговельного порту є правомірним.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а також наступним.
Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника стосовно того, що Херсонський річковий порт несе перед позивачем відповідальність на підставі ст.ст. 942, 949-951 ЦК України, бо зазначені норми регулюють відносини між зберігачем та поклажедавцем щодо зберігання речі, яке відповідно до ст.ст.936-937 ЦК України відбувається на підставі договору зберігання, укладеного у письмовій формі. Позивач не передавав на зберігання відповідачу коксовий горіх, між позивачем та відповідачем не укладалось договору зберігання, а отже між сторонами не виникло ніяких зобов’язань стосовно зберігання вантажу, в тому числі і відшкодування позивачу у зв’язку з цим збитків.
Не передбачено обов’язку відповідача перед позивачем щодо зберігання вантажу і ст. 76 Кодексу Торгівельного мореплавства України. У вказаній нормі лише перелічені види діяльності, які можуть здійснюватись портом.
Відповідно до Зводу звичаїв Херсонського річкового порту, на який також посилається позивач, порт здійснює в межах кордонів відведеної йому території на підставі договорів з судновласниками, вантажовласниками та іншими клієнтами надання обов'язкових послуг, що включають і послуги по завантаженню (розвантаженню), та складуванню і схову вантажів. Такого договору між позивачем та відповідачем не укладалось.
Натомість відповідно до п.91. договору № 02-25/59 від 29.08.07р. передбачена відповідальність відповідача за неналежне виконання цього договору саме перед ТОВ компанією «Франкотранс», а не перед позивачем.
Що стосується доводів скаржника стосовно альтернативного зазначення як підстави для стягнення заявленої суми статті 1166 ЦК України, то колегія суддів зауважує наступне.
Частиною першою статті 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов’язання, що виникає в наслідок заподіяння шкоди, має позадоговірний характер.
При цьому, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти, як 1) неправомірність поведінки особи; 2) наявність шкоди; 3)причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина завдавача шкоди. Лише за наявності одночасно всіх вищезазначених умов можливе застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Неправомірність поведінки в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає у здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Матеріали справи не містять нормативного обґрунтування, які позадоговірні права позивача порушені відповідачем, що призвело до заподіяння йому шкоди.
Як на підставу для відшкодування шкоди позивач посилається на той факт, що перед завантаженням коксового горіху третя особа знала про змішування коксового горіху з вугільним дріб'язком, що підтверджується експертними висновками Херсонської Торгово-промислової Палати, та вимагала від Херсонського річпорту провести роботи по видаленню коксового дріб’язку, однак відповідачем такі роботи виконані не були.
З цього приводу слід зауважити, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів у підтвердження наявності вини в змішуванні вантажів саме відповідача.
Позивачем в обґрунтування вини відповідача додан акт відбору проб № 93 (а.с111,т1), в якому зазначено, що дата складання акту співпадає з датою вигрузки вантажу 27.03.08р.(п.1 та п.7 цього акту). Вказаний акт складений без участі представників відповідача та майже через місяць після складання експертних висновків №024621 від 25.02.08р. та №024649 від 26.02.08р.(а.с106-110,т.1). Крім того, в експертному висновку від 25.06.08р. зазначено, що нижній слой вантажу представляє собою крупні куски класом від 10 до 25 мм., а верхній слой у вигляді дрібних частинок чорного кольору з домісью пилу, що визначалось експертом візуально. При цьому, з висновку не видно, якими документами підтверджується приналежність вантажу власнику фірме «EASTROAD COMMERCE», які саме залізнодорожні накладні та сертифікати якості досліджувались експертом. Навпаки у експертному висновку Херсонської торгово-промислової палати від 26.02.08р. зазначено , що верхній слой вантажу представляє собою крупні куски класом від 10 до 25 мм., а нижній слой у вигляді дрібних частинок чорного кольору з домісью пилу. При цьому, як вбачається з цього висновку, експертом висновок про те, що на мелочь коксову здійснено вивантаження коксового горіху з вагонів № 64194939, 66373242, 66102245,був зроблений лише згідно заявки ТОВ компанії «Франкотранс». Інших документів, на підставі чого було зроблено такий висновок, у цьому документі не зазначено. В матеріалах справи відсутні сертифікати якості на вказані вагони. Документи про якість вантажу, що знаходився у цих вагонах, позивачем не надано.
Крім цього, відповідно до частини другої статті 623 ЦК України на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, які спричинені йому порушенням зобов'язання. Аналогічний обов’язок покладається і на потерпілу сторону у визначенні розміру шкоди. При цьому, позивач повинен не тільки підрахувати розмір спричинених збитків, але й підтвердити їх документально, такі докази щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 329816,30грн. в матеріалах даної справи відсутні. Довідка позивача від 04.07.08р. про калькуляцію затрат на розсів коксу не підтверджена первинними документами про фактичне понесення витрат, а отже не є належним доказом.
Відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем в супереч вимогам ст.ст.33, 34 ГПК України, не доведено наявності складу правопорушення в діях відповідача, що є підставою для відшкодування шкоди, також позивачем не доведено наявності між ним та відповідачем договірних зобов’язань, що також виключає відповідальність відповідача перед позивачем, що стосується понесених ним витрат.
Судом першої інстанції вірно вказано, що договір № 02-25/59 ТОВ компанія «Франкотранс» уклало, саме, для забезпечення своєї господарської діяльності. Зміст цього договору регулює відносини між ТОВ компанія «Франкотранс» та Херсонським річним портом, а такої умови, яка б передбачала, що договір з річковим портом укладався від імені позивача і на підставі виданої ним довіреності, договір № 02-25/59 не містить з чого слідує, що ТОВ компанія «Франкотранс» у вказаних договірних відносинах діяло самостійно від свого імені.
Отже, зауваження в оскаржуваному рішенні стосовно того, що право на позов до Херсонського річного порту є у третьої особи, суд апеляційної інстанції вважає вірним, оскільки, саме між цими сторонами існували господарські зобов’язання на підставі договору № 02-25/59.
За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Компанією «Скопски Легури Дооэль» про стягнення з відповідача понесених збитків в розмірі 329816,30 грн. та витрат на адвокатські послуги.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, у тому числі витрати пов’язані з наданням послуг адвоката, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Компанії «Скопски Легури Дооєль», Македонія, м. Скопьє залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2008р. у справі № 15/448-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.