- відповідач: Крушевський Олег Вячеславович
- Третя особа: Крушевська Людмила Олександрівна
- Третя особа: Приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Хусалімова Леся Василівна
- позивач: Крушевська Світлана Михайлівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 377/111/18 Головуючий у І інстанції Малишенко Т. О.
Провадження № 22-ц/780/3555/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.
Категорія 26 13.09.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Кашперської Т.Ц., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Хусалімова Леся Василівна, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу,
В С Т А Н О В И В :
26 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила визнати недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Лесею Василівною, 07 листопада 2005 року за №3692, який зареєстровано в реєстрі правочинів 07 листопада 2005 року за №945056, згідно витягу з Державного реєстру правочинів за №1699560 та зареєстровано в Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації 08 листопада 2005 року за реєстраційним №12585461, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 08 листопада 2005 року за №8876751 та визнати ОСОБА_2 покупцем за договором купівлі продажу зазначеної квартири.
Свої вимоги позивач мотивував тим, 04 листопада 2005 року між нею та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було укладено кредитний договір №137 на придбання житла.
Банк надав їй кредитні кошти у сумі 72 000 грн. За рахунок залучених кредитних коштів та додатково своїх власних коштів у сумі 18 000 грн. вона придбала однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 90 000 грн.
Договір купівлі - продажу вищезазначеної квартири був укладений між її сином - ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Натомість, покупцем за договором купівлі-продажу її син виступав лише формально, так як саме за її кошти була придбана вищевказана квартира.
За домовленістю між нею та її сином, останній повинен був їй відшкодувати грошові витрати, які вона витратила на придбання однокімнатної квартири, але на сьогоднішній день син свої зобов'язання не виконав, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 18 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним власником, тобто, на кого саме з подружжя таке майно придбано.
Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і ( або ) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Виходячи з цього, визнання правочину недійсним у частині покупця призведе до недійсності всього правочину.
Адже, істотною умовою договору купівлі-продажу є наявність у ньому сторін - продавця та покупця.
Крім того, заміна покупця ОСОБА_3 на покупця ОСОБА_2 є неможливою, оскільки, з одного боку, це може призвести до порушення прав дружини відповідача - співвласника квартири, а з іншого боку, на даний час відсутня можливість з'ясувати волю подружжя позивача на момент придбання квартири 07 листопада 2005 року.
Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Договір, що оспорюється не є нікчемним правочином, чого позивач та відповідач не заперечують. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, за кредитним договором №137 від 04 листопада 2005 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 72 000 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 03 листопада 2015 року на придбання житла для сина ОСОБА_3 ( а.с. 14-19 ).
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Лесею Василівною 07 листопада 2005 року за №3692, ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 90 000 грн. ( а.с. 9 ).
30 листопада 2005 року ОСОБА_3 гарантував ОСОБА_2 не пізніше 10 січня 2016 року повернути в повному обсязі всі грошові кошти, які будуть виплачуватися ОСОБА_2 по кредитному договору на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 62 )
Разом з цим, як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пунктів 1 та 3 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Як встановлено ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно ( товар ) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар ) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 листопада 2005 року, даний правочин є вчиненим.
При цьому, на переконання апеляційного суду, сторони досягли між собою усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Будь-яких, належних та допустимих доказів його недійсності, зокрема, в частині покупця, матеріали справи не містять і таких не надала апелянт.
Окрім іншого, з точки зору другої інстанції, ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до суду із вимогами, з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства, щодо невиконання умов правочину, укладеного із сином, оформленого у виді розписки від 30 листопада 2005 року, згідно положень ст.ст. 1046-1050 ЦК України.
Таким чином, з точки зору апеляційного суду, місцевий суд зазначеного в повній мірі не врахував, а відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого судове рішення місцевого суду підлягає зміні в частині підстав відмови у позові у відповідності до ст.ст. 11, 202, 203, 209, 210, 215, 627, 655 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-80, 263-265, 374, 376 ЦПК України за викладених обставин.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що покупцем за договором купівлі-продажу лише формально виступив ОСОБА_3, останній мав відшкодувати позивачеві грошові витрати, безпідставність посилання судом на ст. 60 СК України, порушення норм процесуального та матеріального права, а саме: ст.ст. 6, 202, 203, 215, 217, 627, 638, 655 ЦК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовими підставами для задоволення апеляційних вимог в повній мірі.
А тому, зазначені доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, в решті рішення не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Славутицького міського нотаріального округу Хусалімова Леся Василівна, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу, в частині мотивів відмови у позові, змінити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий: А.С. Сержанюк
Судді: С.О. Журба
Т.Ц. Кашперська
- Номер: 2/377/96/18
- Опис: про визнання договору купівлі - продажу недійсним в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі - продажу та визнання права власності
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 377/111/18
- Суд: Славутицький міський суд Київської області
- Суддя: Сержанюк А.С.
- Результати справи: змінено
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.02.2018
- Дата етапу: 13.09.2018
- Номер: 22-ц/780/3555/18
- Опис: КРУШЕВСЬКА С.М. ДО КРУШЕВСЬКОГО О.В. ПРО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕДІЙСНИМ
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 377/111/18
- Суд: Апеляційний суд Київської області
- Суддя: Сержанюк А.С.
- Результати справи: в позові відмовлено; Постановлено рішення про зміну рішення
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.07.2018
- Дата етапу: 13.09.2018