ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4878/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кучерявої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (рішення ухвалено у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Ващиліна Р. О., повний текст рішення виготовлений 18 травня 2018 року) у справі № 807/11/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2088 від 06.12.2017 в частині накладення на нього - старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції, відповідно до пункту 8 статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України;

визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 256 о/с від 11.12.2017 в частині звільнення його зі служби в поліції, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» тобто, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

зобов'язати відповідача поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області;

зобов'язати відповідача виплатити йому грошове забезпечення за період вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області;

допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки при вирішенні справи судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 20.11.2017 № 1964 «Про призначення службового розслідування» службове розслідування відносно ОСОБА_1 розпочато за фактом повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 28, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 365, частиною 1 статті 396 та частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України. З цих же підстав відповідачем винесено наказ № 256 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за відсутності факту доведеної вини у вчиненні кримінального правопорушення. Оскільки статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, тому звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до висновків службового розслідування, які базуються на матеріалах незавершеного кримінального провадження, є незаконним.

Головне управління Національної поліції в Закарпатській області направило суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить врахувати судову практику Верховного Суду з розгляду подібних справ та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які апеляційну скаргу підтримали, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено неможливість подальшого проходження позивачем служби, тому застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах повноважень.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в Національній поліції України, перед звільненням - на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

08 листопада 2017 року слідчим відділом прокуратури Закарпатської області внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070000000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 28, частиною 3 статті 371, частиною 1 статті 396, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом вчинення працівниками поліції, зокрема, ОСОБА_1, службового підроблення, незаконного затримання особи, вчинення заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, вилучення відеореєстратора з будинку ОСОБА_4, не зазначення в протоколі обшуку про вилучення майна, з подальшим його привласненням, з перевищенням при цьому службових повноважень.

Наказом ГУНП в Закарпатській області «Про призначення службового розслідування» від 20 листопада 2017 року № 1964 призначено службове розслідування за фактом повідомлення про підозри, зокрема, ОСОБА_1

За результатами проведеного службового розслідування було складено висновок від 04 грудня 2017 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, згідно з яким відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, підтвердилися. За грубе порушення вимог статті 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог ст. ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до скоєння ОСОБА_1 вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, та проявилося у підписанні протоколу обшуку із внесеними завідомо неправдивими відомостями, приховуванні факту правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлене кримінальне правопорушення, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, рекомендовано звільнити зі служби в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 06 грудня 2017 № 2088 за грубе порушення вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-IV, вимог ст. ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до скоєння ОСОБА_1 вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у підписанні протоколу обшуку із внесеними завідомо неправдивими відомостями, приховуванні факту правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлене кримінальне правопорушення, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11.12.2017 №256 о/с, відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1, з 13 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов'язки поліцейського, визначені статтею18 Закону № 580-VIII, відповідно до вимог якої поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції не був прийнятий, тому на поліцейських відповідно до пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 поширюється дія Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу (далі - особа РНС) Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою РНС службової дисципліни.

За змістом частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи РНС несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу РНС: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб РНС органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Як видно з статті 12 Дисциплінарного статуту, звільнення з органів поліції є найсуворішим заходом дисциплінарного стягнення і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою РНС, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При цьому, у відповідності до вимог абзацу 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 17.11.2017 прокуратурою Закарпатської області в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017070000000090 позивачу ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 28, частиною 3 статті 371, частиною 2 статті 365, частиною 1 статті 396 КК України.

За вказаним фактом наказом ГУНП в Закарпатській області призначено службове розслідування. Під час службового розслідування встановлено, що 17.08.2018 працівниками Закарпатського управління ДВБ НП України спільно із працівниками УСБУ в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області викрито протиправну діяльність поліцейських Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, які вимагали та отримали грошові кошти від громадянина за прикриття його незаконної діяльності з приводу вирощування наркотичної речовини.

У ході проведення негласних слідчо-розшукових дій у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1, частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 317, частиною 1 статті 310 КК України, Закарпатським управлінням ДВБ НП України отримано інформацію, про те, що 16 серпня 2017 року окремі поліцейські Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, а саме - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, провели обшук у приміщенні за адресою: м. Виноградів, фермерське господарство «Мускат», земельна ділянка 7, під час якого виявили понад 100 сироростущих рослин коноплі та спеціальне обладнання для їх вирощування. У подальшому вказані поліцейські, маючи на меті незаконне збагачення, вимагали від винних осіб незаконну грошову винагороду у сумі 50 000 доларів США за не притягнення їх до кримінальної відповідальності. У той же час, слідчий Виноградівського відділення поліції ОСОБА_6, перебуваючи на місці події, склав завідомо неправдивий протокол обшуку від 16.08.2017, у якому зазначив, що ним проведено обшук житла та іншого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого нічого не виявлено та не вилучено. Зазначений протокол обшуку підписала особа, у якої проводився обшук, поняті, а також учасники слідчої дії поліцейські ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Крім того, під час проведення обшуку на території ФГ «Мускат» поліцейські ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 без достатніх для того підстав та всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства України та Закону України «Про Національну поліцію», одягнули спецзасіб «кайданки» на громадян ОСОБА_4 й ОСОБА_5 та певний період часу утримували їх за місцем проведення обшуку. Про виявлене кримінальне правопорушення поліцейські своє безпосереднє керівництво не повідомили, відповідні рапорти не склали.

Також ОСОБА_1 під час проведення обшуку з метою приховування правопорушення, вчиненого поліцейськими, протиправно вилучив із вказаного будинку відеореєстратор марки «Тексар», із записами з двох камер зовнішнього відеоспостереження, які знаходилися на будинку ззовні. Інформацію про вилучення вказаного відеореєстратора в протокол не заніс, а вказаний прилад слідчому ні під час проведення обшуку, ні після нього не передав, а привласнив.

За даним фактом наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 19.08.2017 №1426 призначено службове розслідування, у ході проведення якого опитати ОСОБА_1 не виявилося можливим у зв'язку з відсутністю на службі без повідомлення керівництва про причини такої відсутності. За результатами проведеного службового розслідування причин невиходу на службу окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, зокрема, ОСОБА_1 (наказ «Про призначення службового розслідування» від 23.08.2017), позивача наказом ГУНП в Закарпатській області від 25.09.2017 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження про неповну посадову відповідальність».

17 листопада 2017 року працівниками прокуратури Закарпатської області вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України.

Згідно з матеріалами службового розслідування, позивачеві було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, однак він відмовився від надання пояснень, що підтверджується відповідним актом від 23 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77).

Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо незаконності його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку. Відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях позивача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд приходить висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

Суд враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, відсутність дисциплінарних стягнень, попередня поведінка, рівень кваліфікації на які посилається позивач, не можуть бути підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку.

Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що в позивача на момент накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби вже було діюче дисциплінарне стягнення (попередження про неповну посадову відповідність), тому, враховуючи положення статті 14 Дисциплінарного статуту, відповідач обґрунтовано застосував до позивача крайній захід дисциплінарного впливу.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції.

Аналогічні висновки щодо можливості застосування дисциплінарного стягнення при підозрі у вчиненні злочину, коли кримінальне провадження не закінчено містяться в постановах Верховного від 03.05.2018 у справі № 810/2073/16, від 12.04.2018 у справі № 815/3636/15, від 11.04.2018 у справі № 817/1303/16.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 807/11/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Багрій

судді А. І. Рибачук

Д. М. Старунський

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2018.