Справа  №2-499/ 2009

                                                                     ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ

І МЕНЕМ          У К Р А Ї Н И

  6  листопада   2009  року    Баранівський районний суд Житомирської області  у складі:    головуючого - судді Головні В.П.,  секретаря  судових  засідань  – ОСОБА_1,  з    участю  позивача-  Весельської  С.М.,  та  її  представника  -ОСОБА_2,    розглянувши у відкритому     судовому засіданні в місті Баранівка  справу за позовом    ОСОБА_3  до  ОСОБА_4   про  зміну  розміру  аліментів,  які  стягуються  на  утримання  неповнолітньої  дитини

ВСТАНОВИВ:

     28.09.2009  року  ОСОБА_3М  звернулася  в суд з позовом до ОСОБА_4,            просила   постановити  рішення про стягнення  з відповідача   на  її користь  аліментів  на утримання      малолітнього  сина    ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_1 в  розмірі   400  гривень  щомісячно,    починаючи  з  дня  звернення    з  позовом  в  суд   і   до    досягнення   дитиною  повноліття.

      Обгрунтовуючи  вимоги  ОСОБА_6  зазначила,  що    на  підставі  рішення  Баранівського  районного  суду  Житомирської  області    від  30  грудня  2004  року    відповідач  зобов’язаний  виплачувати  їй  аліменти  на  утримання  сина   ОСОБА_7  в  розмірі   ј  частини  заробітку, але  не  менше    неоподатковваного мінімуму  доходів  громадян. Аліменти  за  відповідача  сплачує  його  мати  в  сумі  100  гривень  щомісячно.     Відповідач  ОСОБА_4  неофіційно  працює  на  різних  роботах  в  м.Києві,  має  мінливий  дохід,   заробітну  плату  витрачає  на  свої  потреби.    Останнім  часом   вона  ніде не  працює,  син  ОСОБА_7  часто  хворіє,  тому  вона  пропонує  стягувати  з  ОСОБА_4  щомісячно   аліменти    у  твердій  грошовій  сумі  - 200  гривень  на  харчування  дитини,  100  гривень  на придбання  одягу,  100  гривень  на  лікування  та оздоровлення,  а  всього    400  гривень  щомісячно.

       В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_6   та  її  представник  ОСОБА_2   підтримали  вимоги   частково,  просять  постановити  рішення   про стягнення  з ОСОБА_4  аліментів  на утримання    сина   ОСОБА_7   в  розмірі  100  гривень  щомісячно,  посилаючись  на  те,  що    в  разі  задоволення    таких  таких   вимог,   позивачка   матиме  можливість   отримувати    державну   допомогу   від  органів  соціального  захисту    населення  в  розмірі      різниці    між  визначеним  розміром  аліментів і   30  відсотками     прожиткового мінімуму  для  дитини  відповідного  віку.

             Відповідач    ОСОБА_4  в  судове  засідання  не  з’явився  і  не  повідомив  про  причину  неявки.  Про  час  і  місце  розгляду  справи  він  повідомлений  належним  чином.

Вислухавши пояснення  позивачки,   оглянувши матеріали справи,   суд прийшов до висновку, що    позов   не  підлягає    задоволенню.

  Згідно  з  копію  рішення  Баранівського  районного  суду  від    30  грудня  2004  року    з  ОСОБА_4  на  користь    позивачки     стягнуто   аліменти  на  утримання  ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_1,  в  розмірі  ј  частини  заробітку, але  не  менше    неоподатковваного мінімуму  доходів  громадян  /а.с.5/

Відповідно  до ст.ст.  180, 182  Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані утримавати своїх неповнолітніх дітей.  При визначенні розміру аліментів суд  враховує стан здоров’я і метеріальний стан дитини,   стан    здоров’я та  матеріальне становище  платника  аліментів,  інші обставини, що мають істотне значення.  Мінімальний  розмір  аліментів    на  одну  дитину не  може  бути  меншим,  ніж     не  менше   30  відсотків     прожиткового мінімуму  для  дитини  відповідного  віку.

Враховуючи  зазначені  вимоги  Закону,  ОСОБА_4  зобов’язаний   щомісячно  склачувати   на  користь  позивачки   аліменти    в  розмірі  не  менше   30  відсотків     прожиткового мінімуму  для  дитини  відповідного  віку,   що  становить    в  даний  час   215  гривнь  30  копійок.

-2-

 Частиною 3  статті   184 СК  України  встановлено,  що  якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій
сумі,  менше  мінімального  розміру, передбаченого частиною другою
статті  182  цього  Кодексу, то дитині призначається відповідно до
закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром
аліментів   і  30  відсотками  прожиткового  мінімуму  для  дитини
відповідного  віку.

Вимагаючи    зменшення  розміру  аліментів,   які  стягуються  з  ОСОБА_4  на   утримання     дитини  до  100  гривень  на  місяць    позивачка    не  надала  суду  будь -яких  доказів,     які підтверджують,  що    відповідач  не  має  можливості  виплачувати  аліменти  у  встановленому    законодавством  розмірі.

В    той  же  час,    сам  відповідач   не  ставить  питання   про    зменшення  розміру  аліментів,   який  йому  встановлено  для    сплати  рішенням  суду.

Враховуючи  зазначене,  суд  прийшов  до  висновку,  що   позовна  заява  позивачкою  подана  з  метою     створення   штучних    умов   для   часткового   звільнення      відповідача  від  обов’язку     утримувати    дитину    та  перекладення  цього  обов’язку  на    державу  шляхом     призначення     державної    допомоги,.          

За  таких  обставин    підстави    для  задоволення  позову  відсутні.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88,  209,  212, 213, 215,  224-226   ЦПК України, на підставі     ст.ст.   180,  182, 184  Сімейного Кодексу   України,  суд

РІШИВ:

Відмовити  ОСОБА_3   в  позові  до   ОСОБА_4   про  зміну  розміру  аліментів,  які  стягуються  на  утримання  неповнолітньої  дитини,     стягнення   їх  у   твердій  грошовій  сумі   -    за  безпідставністю  позовних  вимог.

Рішення  суду  може  бути  переглянуте     за  письмовою  заявою  відповідача,  яку  може  бути  подано  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії  рішення.

На рішення суду позивачем  може бути подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене  позивачем   до апеляційного суду Житомирської області через  Баранівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   /підпис/

Копія  вірна:  Суддя                                                                                             Головня  В.П.