ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року справа № П/811/1391/17

головуючий суддя І інстанції - Сагун А.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № П/811/1391/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 25494-11 від 30.06.2017 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області задоволено частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року скасовано, справу № П/811/1391/17 направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що відповідачем не виконано свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження підстав для визначення податкового зобов'язання. При цьому судами, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у відповідача, та не отримано з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року № 25494-11, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно Переліку легкових автомобілів, затвердженого Міністерством економічного розвитку та торгівлі в Україні, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року Тoyota Land Cruiser 200 підлягає оподаткуванню транспортним податком у 2017 році.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважено, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у розумінні приписів п.п. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., дата першої реєстрації автомобіля - 31.10.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).

30.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 25494-11, яким на підставі п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п.п. 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 гривень (а.с.8).

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку середньо ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу становить 1 110 699, 90 грн., що менше, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, з огляду на що вказаний автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні п. 267.2.1 ст. 267 ПК України.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції, станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно із п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України).

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) і середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (п. 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики).

Таким чином, зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 року (справа № 823/282/17), від 10.05.2018 року (справа № 803/1502/16), від 10.05.2018 року (справа № 826/15079/16).

Так, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року було витребувано у податкового органу інформацію з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку про транспортні засоби, які були об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, та інформацію, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаної ухвали, відповідачем до суду першої інстанції було надано роздруківку з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, відповідно до якої середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, 2015 року випуску, становить 1110699,90 грн., що не складає 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1200000 грн.) (а.с.125).

Таким чином, автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування в розумінні п. 267.2.1 ст.267 ПК України, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що податковим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не було долучено відповідний розрахунок останнього, в тому числі і наявність отриманої інформації від Мінекономрозвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст. 73-76 КАС України правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а відповідно останнє правомірно було визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № П/811/1391/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку відповідно до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко