АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6964/2018 Головуючий в 1-й інстанції - Остапчук Т.В.

757/45928/15-ц Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року представник Державної казначейської служби України звернувся до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, яким стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 141 354,58 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у вигляді інфляційних виплат.

Вказував, що з метою виконання виконавчих документів, в таких категоріях справ у Законі України «Про державний бюджет України на 2017 рік» передбачені окремі бюджетні асигнування за КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Статтею 2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є : державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Механізм виконання рішень,на які поширюється дія Закону, регламентований пунктом 33 та пунктами 47 -52 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку і здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040.

Посилаючись на те, що Державна служба казначейства України не має права тлумачити судові рішення та позбавлена можливості самостійно визначити відповідний рахунок казначейства чи державного бюджету, заявник просив роз'яснити ухвалене по даній справі судове рішення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення судом норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду. Зазначає, що суд не обґрунтував аргументи заявника, за яких він просив роз'яснити рішення, оскільки в його резолютивній частині зазначено стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України. Суд, приймаючи рішення, керувався статтями 1173-1175 Цивільного кодексу України, якими передбачено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами державної влади, безпосередньо за рахунок держави. З метою виконання виконавчих документів, в таких категоріях справ, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено окремі бюджетні асигнування за КПКВК 3504030«Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Механізм виконання рішень зазначеної категорії регламентований пунктами 35 - 40 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, та здійснюється Казначейством за рахунок коштів, які щорічно передбачаються законами про Державний бюджет України за КПКВК 3504030 у порядку черговості їх надходження.

Проте необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.

У даному випадку судами жодним чином не встановлено факт неправомірності дій ані Казначейства, ані Головного управління Казначейства у Київській області, що, на думку Казначейства, не дає можливості забезпечити виконання рішення суду за програмою КПКВК 3504030.

Механізм виконання рішень, на які поширюється дія Закону, регламентований пунктом 33 та пунктами 47 - 52 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку. Виконання зазначених судових рішень здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040. Отже Закон поширюється виключно на обмежене коло рішень суду, де стягнення коштів відбувається з визначеного кола суб'єктів.

Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» приходить до наступного.

Встановлено, що в грудні 2015 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, мотивуючи його тим, що ГУ ДКСУ в Київській області несвоєчасно перерахувало йому грошові кошти, присуджені йому судовим рішенням та які поступили на рахунок ГУ ДКСУ в Київській області, але були виплачені йому лише через три місяці після їх отримання управлінням.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2017 року з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 стягнуто 141354,58 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у вигляді інфляційних виплат. Підставою задоволення позову ОСОБА_1 була бездіяльність ГУ ДКСУ в Київській області, що полягає в несвоєчасному перерахуванні ОСОБА_1 грошових коштів присуджених останньому рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31.10.2013 року та додатковим рішенням від 21.11.2013 року, яким на підставі ст.. 1212 ЦК України витребувано у Головного управління Міндоходів у Київській області, що є правонаступником Державної податкової адміністрації в Київській області, грошові кошти в розмірі 1 567 722,00 грн. з поверненням їх ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України, в редакції, що діяла на час подачі заяви про роз'яснення рішення та ухвалення судового рішення за результатами її розгляду, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця , суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз&q?ик;яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового для виконання характеру.

Суд може відмовити у роз&qust;ясенні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснено, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Як убачається з заяви Державної казначейської служби України, то остання аргументує необхідність роз'яснення рішення суду тим, що не зрозуміло з якого з двох рахунків служби необхідно списати кошти на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2017 року - з КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання,досудового слідства,прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,їх посадових і службових осіб» чи з КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відмовляючи в задоволенні заяви Державної казначейської служби України про роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, суд виходив з того, що рішення суду є чітким, зрозумілим відповідно до ст. 215 ЦПК України ( в редакції 2004 року) та додаткового роз'яснення не потребує.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки резолютивна частині рішення не припускає різного його тлумачення, а зазначені заявником аргументи не вказують на незрозумілість його виконання, зважаючи на те, що в даній справі рішенням суду встановлено, що шкоду ОСОБА_1 в розмірі 141354,58 грн. завдано бездіяльністю ГУ ДКСУ в Київській області.

Таким чином аргументи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що судами жодним чином не встановлено факт неправомірності дій ані Казначейства, ані Головного управління Казначейства у Київській області, внаслідок чого відсутні підстави списання коштів за програмою КПКВК 3504030 , на увагу не заслуговують.

На підставі викладеного ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Судді: