Справа № 1-376/2008 р.
ВИРОК
Іменем України
23 жовтня 2008 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого: Сливи Ю.М.,
при секретарі: Рекша Т.О.,
з участю прокурора: Чехівської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Києва; українця, гр.. України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого а адресою: м, Київ, АДРЕСА_1; раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
22.09.2007 року, близько 15-ї години, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS» державний номерний знак АА 3716 CM, рухаючись в світлий час доби по автодорозі «Київ-Ковель» в напрямку м. Київ, на 23 км, вищевказаної автодороги в смт. Гостомель Київської області, всупереч вимогам п.п. 1.2, 1.5, 10.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, під час виконання маневру обгону, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автобусом «MERCEDES-BENS» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку до м. Ковель.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки, численних різаних ран лівої частини обличчя, які відповідно до заключения судово-медичної експертизи №87 від 26.02.2008 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий (більше трьох тижнів ) розлад здоров' я.
Таким чином, допущені водієм ОСОБА_2 порушення п.п. 1.2, 1.5, 10,1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в скоєному злочині визнав повністю та показав, що у момент аварії він отримав тяжкі тілесні ушкодження і частково втратив пам'ять, а тому всіх обставин ДТП на даний час не пам'ятає. Підтверджує, що 22.09.2007 р. близько 15.00 години, керуючи автомобілем Део-Ланос, він, рухаючись по а/д Київ-Ковель у напрямку м. Києва, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення. Після аварії він став інвалідом 2-ї групи. Просить суворо його не карати, оскільки він зробив належні висновки.
У зв'язку з повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнанням кваліфікації його дій та доказів, зібраних органом досудового слідства, дослідження доказів було обмежене допитом підсудного.
Органами досудового слідства дії підсудного правильно кваліфіковано за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Обираючи міру покарання, суд, враховує, що підсудний скоїв злочин, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не знаходить.
При обранні міри покарання суд, враховуючи тяжкість скоєного підсудним злочину, дані про його особу, а також пом'якшуючу обставину, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання із випробуванням та з наданням іспитового строку.
Враховуючи, що підсудний на даний час є інвалідом 2-ї групи, автомобіль, яким він керував належить іншим особам, суд вважає, що необхідності позбавляти підсудного права керувати транспортними засобами на даний час немає.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2:
не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,
роботи.
періодично з'явлатись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до обрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишити без змін - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5, залишити у його користуванні; автомобіль «Део-Ланос» д.н. А А 3716 CM, який знаходиться при справі, передати у користування ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 1216 грн. 94 коп. за проведення транспортно-трасологічної експертизи та 608 гривень 47 копійок за проведення автотехнічної експертизи.