Справа № 363/5060/17 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження № 11-кп/780/939/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 34 12.09.2018

УХВАЛА

іменем України

12 вересня 2018 року                колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді                           Семенцова Ю.В.,

суддів                                                 Миколюка О.В., Сливи Ю.В.,

при секретарі                                     Шийка Ю.В.,

за участю:  прокурора                       Стаховської Н.О.,

захисника                                           адвоката ОСОБА_2,

потерпілих:                         ОСОБА_3,

представника ТОВ «Мегаком» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу потерпілого ТОВ «Мегаком» в особі директора підприємства ОСОБА_5 на ухвалу судді Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України повернуто прокурору, -

В С Т А Н О В И Л А:

 До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016110150000655 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110150000655  від 06.06.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

На вказану ухвалу представник потерпілого ТОВ «Мегаком» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016110150000655  за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання судом першої інстанції. Вважає, що ухвала підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону. На думку апелянта обвинувальний акт відповідає  вимогам статті 291 КПК України, а тому відсутні підстави для його повернення прокурору. Зокрема зазначає, що в ході досудового розслідування було встановлено ступінь алкогольного сп’яніння обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_3, при цьому кількість алкоголю в промілях встановлена у висновках відповідних експертиз. Також зазначає апелянт, що згідно висновків експертиз, і автомобіль «Опель Астра» під керуванням обвинуваченого і автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_7», що належить на праві власності потерпілому - ТОВ «Мегаком» майже знищені, тому вважає, що встановити точну швидкість руху не є можливим, крім того обставин ДТП жоден з водіїв не пам’ятає. Крім того, відомості щодо того, чи рухався під час зіткнення автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_7» і щодо заподіяних тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_3, вважає, що дані обставини можуть бути встановлені під час судового засідання, оскільки вказана інформація міститься в матеріалах досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у своїх письмових запереченнях зазначає, що ухвала Вишгородського районного суду є обґрунтованою, а апеляційна скарга ТОВ «Мегаком» не підлягає до задоволення.

Заслухавши доповідача, потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора та захисника обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, обвинувальний акт, який складений слідчим СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 та затверджений прокурором Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Так, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6містить суперечності як при викладі фактичних обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, так і при формулюванні обвинувачення за ч. 2  ст. 286  КК України.

Як видно зі змісту обвинувального акта від 27 грудня 2017 року, складеного відносно ОСОБА_6, останній обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Разом з тим, орган досудового слідства не встановив і не виклав конкретні і детальні обставини, за яких сталося зіткнення транспортних засобів й заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, зокрема в обвинувальному акті не зазначено: з якою швидкістю рухався ОСОБА_6 на автомобілі, коли не обрав безпечну швидкість руху й порушив п. 12.1 ПДР України; не зазначено ступінь сп’яніння водія ОСОБА_6 під час керування транспортним засобом «Опель Астра» та яка кількість алкоголю в промілях була в нього виявлена в разі наявності даних про це, чи вплинув стан алкогольного сп’яніння на те, що водій не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення транспортних засобів; не зазначено в обвинуваченні й про те, чи рухався під час зіткнення інший автомобіль «Заз Ланос». Відсутня в обвинуваченні й вказівка про те, що виявлені у потерпілого ОСОБА_3 тілесні ушкодження заподіяно внаслідок зіткнення транспортних засобів.

Зазначені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції про неконкретність пред’явленого особі обвинувачення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Європейський суд у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення ( «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).

Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. Конкретності саме змісту обвинувачення стосуються й рішення Європейського суду у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року, «І.Н. та інші проти Австрії», від 20 квітня 2006 року, що відображають послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість прийнятого судом першої інстанції рішення про повернення прокурору обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_6, та про безпідставність поданої ТОВ «Мегаком» в особі директора підприємства ОСОБА_5 апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ТОВ «Мегаком» в особі директора підприємства ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України повернуто  прокурору, - без змін.

Головуючий:

Судді: