ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.09.2018                                                                            Справа №  917/645/18

За позовною заявою  Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул.Л.Толстого, 87, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

до Виконавчого комітеут Засульської сільської ради, вул.Молодіжна, 78 , с.Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552

про  визнання права власності

                                                                   Суддя Гетя Н.Г.

                                                                   Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився        

Фіксування судового процесу здійснюється за допомогою технічних засобів (аудіозапис).

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.233 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 05.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду  та призначено підготовче засідання на 26.06.2018р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив та на адресу суду надіслав клопотання в якому просить суд  провести підготовче судове засідання без участі його представника.

В судовому засіданні 05.09.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення,      повідомлено про дату складання повного      судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази,   суд встановив:

відповідно до матеріалів справи в Лyбeнському районі Полтавської області на території Засульської сільської ради знаходяться безгосподарчі шафові газорегуляторні пункти (ШРП) за адресами: с.Куп'єваха, вул. Наливайка, 20; с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; с Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 142; с Лука, вул. Шевченка (кінцева); с Лука, вул. Шевченка та с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна). Шафові газорегуляторні пункти (ШРП) призначені для забезпечення природним газом високого тиску жителів с Куп'єваха, с. Мгар, с. Лука та с Вільшанка.

Згідно з додатком А до ДБН В.2.5 - 20-2001 "Газопостачання", затверджено наказом Держбуду України від 23.04.2001 року N 101 шафовий регуляторний пункт -комплекс обладнання для зниження тиску газу та підтримання його на задньому рівні, повністю змонтований в заводських умовах, розташовані в металевій шафі.

Технічні характеристики:

ШРП в с Куп'єваха, вул. Наливайка, 20 - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1994 році

ШРП в с Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116 - типу РД -50/2; введений у експлуатацію у 1991 році

ШРП в с Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 142 - типу РД -32/2; введений у експлуатацію у 1991 році

ШРП в с Лука, вул. Шевченка - типу РДБК - 25/1; введений у експлуатацію у 1993 році

ШРП в с Лука, вул. Шевченка - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1992 році

ШРП в с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна) - типу РДНК - 400; введений у експлуатацію у 1997 році

ШРП не стоїть на балансі Відповідача (лист вих. № 02-36/1582 від 03.05.2018 року) і не обліковується на балансі Позивача (довідка вих. № 908 від 29.05.2018 року).

Відомості про власників вищезазначених шафових газорегуляторних пунктів відсутні (лист вих. № 02-36/1582 від 03.05.2018 року).

Весь час шафові газорегуляторні пункти розташовані в с Куп'єваха, с. Мгар, с Лука та с Вільшанка обслуговуються Позивачем, оскільки є об'єктом підвищеної небезпеки.

Відповідно до Статуту ПАТ "Лубнигаз" метою створення Товариства є безперебійне та безаварійне постачання природного газу споживачам чотирьох районів області - Лубенського, Гребінківського, Оржицького та Пирятинського. Для виконання зазначеної мети Товариством використовуються шафові газорегуляторні пункти в с. Куп'єваха, вул. Наливайка, 20; с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; с. Мгар, вул. Леніна; (перейменована у вул. Посульська), 142; с. Лука, вул. Шевченка (кінцева); с. Лука, вул. Шевченка та с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна) .

У зв'язку з відсутністю власників шафових газорегуляторних пунктів, що знаходиться на території Засульської сільської ради, з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення технічного    обслуговування газопроводів, ПАТ "Лубнигаз" з 1991 року обслуговує дані ШРП на безповоротній основі, маючи при цьому відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці, та по теперішній час добросовісно, відкрито та безперервно володіє, користується, утримує та проводить ремонтні роботи, про що свідчать журнали технічного огляду, технічного обслуговування та поточного ремонту ШРП-90 за адресою: с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; ШРП-91 за адресою с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 142; ШРП-124 за адресою с. Лука, вул. Шевченка; ШРП-87 за адресою с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна); ШРП-123 за адресою с Лука, вул. Шевченка; ШРП-60 за адресою с Куп'єваха, вул. Наливайка, 20

Крім того, товариство здійснює поточний ремонт за власні кошти.

Позивач у позові зазначає, що з листа Державної реєстраційної служби України вих. № 3125/12-13-05 від 08.11.2013 р. щодо надання роз'яснення законодавства з питань віднесення газопроводу до нерухомого майна та відповідно до статті 5 п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, перемішений яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії. З огляду на це. ПАТ "Лубнигаз" вважає, що шафовий газорегуляторний пункт є рухомим майном та на нього поширюється п'ятирічний:, строк набуття права власності за набувальною давниною, передбачений сі. 344 ЦК України.

Відомості про власника вищезазначеного шафового газорегуляторного пункту не відомі (лист вих. № 02-36/1572 від 03.05.2018 року).

Відповідно до п. 2.3 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.10.2011 року № 640 «Про затвердження Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання» технічний огляд об'єктів систем газопостачання, в тому числі їх обхід, забезпечує власник. На підприємствах:. установах, організаціях, у складі яких відсутня власна газова служба, технічний огляд (обхід) об'єктів системи газопостачання виконується на договірних засадах із залученням спеціалізованих організацій.

Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку з відсутністю власника шафового газорегуляторного пункту, що знаходяться  в   с. Куп'єваха, вул. Наливайка, 20; с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; с. Мгар, вул. Леніна; (перейменована у вул. Посульська), 142; с. Лука, вул. Шевченка (кінцева); с. Лука, вул. Шевченка та с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна), з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення технічного обслуговування газопроводів, ПАТ "Лубнигаз" з 1991 року обслуговує даний ШРП на безповоротній основі, маючи при цьому відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці, та по теперішній час добросовісно, відкрито та безперервно володіє, користується, утримує та проводить ремонтні роботи, про що свідчать журнали технічного огляду, технічного обслуговування та поточного ремонту ШРП  в с. Куп'єваха, вул. Наливайка, 20; с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; с. Мгар, вул. Леніна; (перейменована у вул. Посульська), 142; с. Лука, вул. Шевченка (кінцева); с. Лука, вул. Шевченка та с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна). Крім того, товариство має тягар утримання такого майна, а саме: здійснює поточний ремонт за власні кошти. Більш того, згідно з Цивільним кодексом України тягар утримання майна віднесено до обов'язків саме власника майна, (ст. 322 Цивільного кодексу України). Наведене, на думку позивача, за приписами статті 344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за ним права власності на це майно саме за набувальною давністю.

При вирішенні спору суд виходив з наступного:

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», за нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК України) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т.ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, ст. 332, 333 ЦК України); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК України); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (ст. 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК України); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК України); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК України).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК України); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК України); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Аналізуючи поняття "добросовісності володіння" як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому, виходячи зі змісту цієї статті особа, що має право на визнання права власності на майно за набувальною давністю повинна бути незаконним добросовісним володільцем цього майна, тобто фактичним володільцем, який не має будь-якого титулу (права власності, користування, сервітуту та інші) на це майно, а наявність відповідного титулу виключає застосування положень статті 344 Цивільного кодексу України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні , що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно, а саме, особа при заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності чи володіння майном. При цьому факт обізнаності особи про те, що вона не є власником не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної (експлуатувати , вживати необхідні заходи до утримання), не приховуючи цього факту від інших осіб. При цьому від давнісного володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування.

Як уже зазначалося, позивач звернувся із позовом про визнання права власності на спірне майно саме за набувальною давністю.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості; безперервності; безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 911/130/14).

У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

У матеріалах справи відсутні дані щодо того, що заволодіння позивачем майном відбулось як наслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення.

Судом встановлено, що позивач з 1994 року здійснює технічний огляд та обхід ШРП, що підтверджується журналом технічного огляду, технічного обслуговування та поточного ремонту ШРП за адресами с. Куп'єваха, вул. Наливайка, 20; с. Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116; с. Мгар, вул. Леніна; (перейменована у вул. Посульська), 142; с. Лука, вул. Шевченка (кінцева); с. Лука, вул. Шевченка та с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна), відомостями щодо робіт, які проводяться по технологічній частині ШРП.

Отже, сукупність вищезазначених обставин, свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірним об'єктом, а отже і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначені об'єкт на підставі статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Враховуючи наведене позов правомірно пред'явлено до сільської ради.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240  ГПК України, суд,-                                                                                                     ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати право власності за ПАТ "Лубнигаз" (вул. Л. Толстого,87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500, ідентифікаційний код 05524713) за набувальною давністю на шафові газорегуляторні пункти:

-  ШРП в с Куп'єваха, вул. Наливайка, 20 - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1994 році

- ШРП в с Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 116 - типу РД -50/2; введений у експлуатацію у 1991 році

- ШРП в с Мгар, вул. Леніна (перейменована у вул. Посульська), 142 - типу РД -32/2; введений у експлуатацію у 1991 році

- ШРП в с Лука, вул. Шевченка - типу РДБК - 25/1; введений у експлуатацію у 1993 році

- ШРП в с Лука, вул. Шевченка - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1992 році

- ШРП в с Вільшанка, вул. Радянська (перейменована у вул. Центральна) - типу РДНК - 400; введений у експлуатацію у 1997 році

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами  за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Повне рішення складено  14.09.2018р.

          Суддя                                                                                             Гетя Н.Г.