Справа №487/6514/17 14.09.2018

Провадження №22-ц/784/1177/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/6514/17 Категорія 59???

Провадження № 22-ц/784/1177/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини А0959 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва Миколаївської області від 23 квітня 2018 року, постановлене під головуванням судді Сухаревич З.М. в приміщенні суду о 14 год. 50 хв., у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0959, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про скасування незаконного рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з 01.08.1989 року по 01.09.2017 року він проходив службу у Збройних Силах України і станом на 01.09.2017 року загальна вислуга років становить 28 років та 1 місяць. 20.10.2014 року директивою командувача ПС ЗСУ № 350/106/1/26 дск/ОШ його призначено на посаду заступника командира АЕ з ІАС - начальника ІАС АЕ військової частини А0959. З 20.05.1995 року у зв'язку з відсутністю у його сім'ї жилого приміщення по місцю проходження служби (м. Івано-Франківськ), його було взято на квартирний облік при військовій частині 21771, як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Згідно довідки військової частини А0959 від 10.11.2017 року, до зняття з квартирного обліку при військовій частині А0959 він був зарахований в загальну чергу з 20.05.1995 року зі складом сім'ї 3 особи, також перебував на обліку у списках осіб, які мають право першочергового отримання житлових приміщень з 05.06.2015 року по 01.09.2017 року. В період з 10.05.2014 року по 01.09.2017 року житлом за рахунок Міністерства оборони України від КЕВ м. Миколаєва він не забезпечувався, є наймачем іншого жилого приміщення.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.07.2017 року № 285 його було звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) відповідно до п.2 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби, частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням п .п. «і» п.1 ч. 8 цієї самої статті і цього самого закону. Наказом командира військової частини А0959 № 201 від 01.09.2017 року його виключено із списків особового складу частини. При цьому він продовжив перебувати на квартирних чергах у військовій частині А0959.

Рішенням житлової комісії військової частини А0959 від 03.11.2017 року, (прийнятим без його присутності) його та членів його сім'ї знято з квартирного обліку осіб (загальної та першочергової черги), що потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві, згідно пунктів 2.16, 2.18 наказу Міністра оборони України від 30.11.2017 року № 737 зі змінами у зв'язку із звільненням з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту), що підтверджується змістом витягу із протоколу №19 засідання житлової комісії військової частини А 0959 від 03.11.2017 року, затвердженого ТВО начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0959 підполковником ОСОБА_2. На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати та визнати незаконним вказане рішення від 03.11.2017 року оформлене протоколом № 19, а також зобов'язати військову частину А0959 поновити його - ОСОБА_1 та членів його сім'ї - дружину ОСОБА_3 та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві, в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 03.11.2017 року, зі збереженням часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації - 20.05.1995 року, в пільговій першочерговій черзі - з 05.06.2015 року, та стягнути сплачені ним судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Судом вирішено визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини А0959 оформлене протоколом № 19 від 03.11.2017 року про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї - дружини ОСОБА_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві. Зобов'язати Військову частину А0959 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї - дружину ОСОБА_3 та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Миколаєві в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 03.11.2017 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 20.05.1995 року, та в пільговій першочерговій черзі - з 05.06.2015 року. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Військова частина А0959 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду в цілому зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом встановлено, що з 01.08.1989 року по 01.09.2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Згідно витягу з особової справи ОСОБА_1, останнього було призначено з 31.10.2014 року на посаду заступника командира АЕ з ІАС - начальник ІАС АЕ 204 авіаційної бригади тактичної авіації м. Миколаїв, А0959.

Відповідно до довідки від 10.11.2017 року за №350/301/5649/лс, яка видана ТВО начальника штабу - першим заступником командира військової частини А0959, ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині А0959 з 20.05.1995 р. по 01.09.2017 р. зі складом сім'ї 3 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 05.06.2015 року по 01.09.2017 року. За період з 10.05.2014 року по 01.09.2017 року житлом за рахунок Міністерства оборони від КЕВ м. Миколаєва не забезпечувався, є наймачем іншого жилого приміщення.

За відомостями трудової книжки ОСОБА_1, 01.09.2017 року його було звільнено з військової служби в запас за п. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби, ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з урахуванням п.п. «і» п. 1 ч. 8 цієї самої статті цього самого закону.

Відповідно до витягу із протоколу №19 засідання житлової комісії військової частини А0959 від 03.11.2017 року згідно пунктів 2.16, 2.18 наказу Міністерства оброни України від 30.11.2017 року №737 зі змінами, у зв'язку з звільненням з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) ОСОБА_1 та членів його родини знято з квартирного обліку в м. Миколаєві.

Проаналізувавши дані обставини по справі та положення ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2.16 та 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, суд дійшов висновку, що п. 2.16 Інструкції не передбачено такої підстави залишення на квартирному обліку у військові частині як у разі звільнення в запас у зв'язку із закінченням строку контракту, проте і п. 2.18 Інструкції не передбачено такої підстави зняття з квартирного обліку як у разі звільнення в запас у зв'язку із закінченням строку контракту.

Тому, керуючись ст. 37 ЖК України, згідно якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами, та, врахуючи те, що на час звільнення у запас ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років, та був зарахований на облік до 1 січня 2005 року, отримує пенсію за вислугу років (пенсійне посвідчення №2607315677), суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до п. 2.16, 2.18 Інструкції, а тому рішення житлової комісії військової частини А0959 від 03.11.2017 року, оформлене протоколом №19 є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку в зв'язку з тим, що його було звільнено в запас на підставі пункту «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а не з підстав, вказаних в п. 2.16 Інструкції, а тому він не мав права перебувати на квартирному обліку у ВЧ А0959, судом першої інстанції оцінені критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеними положення житлового законодавства.

Висновки суду в цілому відповідають обставинам справи та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами.

Зокрема ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 37 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових

умов, згідно ст. 38 ЖК України встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 були затверджені Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Згідно п.10 цих Правил громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв'язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006р. було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби,

Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей ( п.1 Порядку).

Згідно п.3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством ( п. 30).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006р.

Матеріалами справи встановлено, що позивач має вислугу на військовій службі 28 років і 1 місяць та перебував на квартирному обліку у військовій частині А0959 з 20.05.1995 р. по 01.09.2017 р. зі складом сім'ї 3 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень з 05.06.2015 року по 01.09.2017 року. За період з 10.05.2014 року по 01.09.2017 року житлом за рахунок Міністерства оборони не забезпечувався, є наймачем іншого жилого приміщення. Звільнений позивач в запас на підставі пункту «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», тобто у зв'язку з закінченням строку контракту, а не за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ( а.с.44) .

Системний аналіз зазначених обставин по справі з урахуванням положень викладеного вище законодавства, свідчить про те, що підстави для зняття позивача з квартирного обліку були відсутні.

Крім того, на час взяття його на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. Пунктом 13 вказаного Положення передбачалося, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення,

за винятком випадків, передбачених у цьому пункті:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність

для надання іншого жилого приміщення;

при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у

інший населений пункт;

при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на

термін понад 6 місяців, крім умовного засудження;

при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які

стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій

командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Тобто даний нормативний акт також не передбачував можливість зняття з квартирного обліку з підстав звільненням в запас у зв'язку із закінченням строку контракту.

Наказ Міністра Оборони України № 20 від 03.02.1995р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 577 від 06.10.2006р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. Проте п.1.4 даної Інструкції передбачалося, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання , а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Наказ Міністра Оборони України № 577 від 06.10.2006р. втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Оборони № 737 від 30.11.2011р., яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка також передбачає, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, а військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі ( п. 1.4).

З урахуванням викладеного, суд правомірно не застосував під час розгляду спору, що виник між сторонами положення п.2.16 та п.2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства Оборони № 737 від 30.11.2011р., які суперечать як нормам Житлового кодексу Української РСР, так і зазначеним вище постановам КМУ, які регулювали порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями на час взяття позивача на квартирний облік.

Посилання в апеляційній скарзі на п.3 ч.2 ст. 40 ЖК України, який передбачає, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім

випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та

іншими актами законодавства Української РСР, не є підставою для скасування рішення, так як ст. 37 ЖК України передбачає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання в апеляційній скарзі на а.1 ч.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він суперечить ч.1 цієї статті та ст. 37 ЖК України, яка передбачає право працівників, які залишили роботу(службу) на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію залишатися на квартирному обліку нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А0959 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва Миколаївської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року