Справа №2-1599/10

Категорія  4

2-1599/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 року м. Житомир

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

У складі: Головуючого - судці Шелепи А.А.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про визнання права власності на 1/2 частину майна придбаного у період шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008 року позивачка звернулася до суду з вищезгаданим позовом до відповідача, в якому зазначила, що у період шлюбу сторін ними було придбано 24/100 частин домоволодіння №47-б по проспекту Миру в м. Житомирі, а також земельну ділянку біля цього домоволодіння площею 0,0209 Га. Враховуючи те, що відповідач не визнає за позивачкою права власності на 1/2 частину вищезгаданого майна, остання просила визнати за нею таке право в судовому порядку, одночасно просила поновити їй строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин та встановити факт спільного проживання однією сім’єю з відповідачем до березня 2003 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник заперечував проти позову. Звертали увагу на пропуск позивачкою строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні було встановлено наступне. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1984 року по 25.10.1999 року. У період шлюбу сторін відповідач 17.01.1986року придбав 24/100 частин домоволодіння №47-6 по проспекту Миру в м. Житомирі, що підтверджується копією договору, що міститься в справі. 09.04.1997 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,0209 Га. Договір купівлі-продажу було укладено відповідачем і спірна частина домоволодіння була зареєстрована в БТІ на його ім’я.

Позивачка просила в судовому порядку закріпити за нею право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння та земельної ділянки, які є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки таке її право відповідачем не визнається.

У відповідності до ст. 22 КпШС України (в редакції 1963 року), майно придбане подружжям у період шлюбу являється їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Позивачка просила поновити їй строк для звернення до суду для визнання її прав, мотивуючи поважність причин його пропуску фактичним визнанням відповідачем її вимог у 2003 році та обіцянкою зареєструвати за донькою право власності на спірне майно, що на той час влаштовувало позивачку. Крім того, позивачка просила врахувати і той факт, що у березні 2003 року вона звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Справа перебувала в провадженні суду до 17.09.2008 року. У задоволенні позовних вимог було відмовлено за безпідставністю, оскільки спірне майно

поділу в натурі не підлягало. Тому позивачка у жовтні 2008 року поставила питання про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки. Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії , що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги , право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач фактично вчинив дії, що свідчать про визнання свого обов’язку, зокрема пообіцявши оформили спірне майно на ім’я своєї доньки ОСОБА_4. Спірним залишався момент визнання, оскільки відповідач наполягав, що така обіцянка давалася ним у 1999 році. Разом з тим, всі допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що відповідач погоджувався оформити спірне майно на доньку аж до березня 2003 року, після чого передумав оскільки стосунки сторін погіршилися.

В судовому засіданні були досліджені також рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08.10.2007 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від

17.09.2008 року, по спору між сторонами щодо поділу майна, придбаного ними у період шлюбу. Зі змісту вищезгаданих рішень вбачається, що предметом позову була лише застана вимоги , право на яку має позивачка.

Вищенаведені обставини переривають позовну давність щодо вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна.

Враховуючи положення закону про спільну сумісну власність подружжя, суд має іідстави для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірного майна у іідповідності до ст. 22 КпШС України (в редакції 1963 року), тому в цій частині позовні іимоги підлягають до задоволення.

Разом з тим, вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім’єю з ідповідачем до березня 2003 року, суд залишає без розгляду, оскільки такі повинні озглядатися в порядку окремого провадження.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вбачає позов бґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 22, 24 КпШС України (в редакції 1963р.); ст. 257, 261, 264 ЦК країни; ст. ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майна, що було придбане у період шлюбу з ОСОБА_3, визнавши остаточно за кожним них право власності на 12/100 частин домоволодіння №47-Б по проспекту Миру в м. Житомирі, а також право власності на земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,01045Га.

Вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім’єю з відповідачем до березня 2003 року, залишити без розгляду, роз’яснивши право звернення до суду з заявою, що подається в порядку окремого провадження.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі, протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подальшої подачі апеляційної скарги, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.