АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17542/17 Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Апеляційне провадження №22-ц/796/6389/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду з підстав повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання.

Не погодившись з такою ухвалою суду ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування даної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою. Вказує, що нею було повідомлено суд про хворобу сина та перебування його на стаціонарному лікуванні,необхідність її перебування з ним та про неможливість у зв'язку з цим явки в судове засідання, призначене на 25 квітня 2018 року. Крім того, вона повідомила суд про розірвання договору про надання правової допомоги між нею та адвокатом, у зв'язку з чим також просила відкласти розгляд справи. Зазначала, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження її належного повідомлення про судове засідання, призначене на 31 травня 2018 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

ОСОБА_4 двічі у судове засідання не з'явився, повідомлявся за адресою наявною у справі (а.с. 193-195).

Представник служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації просив розглянути справу за його відсутності (а.с.191).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цих межах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у даній справі, суд виходив з того, що позивач двічі в судові засідання у справі не з'явилася, про дату і час їх проведення була повідомлена належним чином .

Колегія суддів із такими висновками суду у повній мірі погодитися не може .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, суд має право на залишення позову без розгляду лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача безпосередньо в судове засідання при ненадходженні від нього заяви про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з положень ЦПК України особа вважається належно повідомленою у тому разі, якщо до суду від неї повертається розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали.

Дійсно, у судові засідання, призначені на 25 квітня 2018 року та 31 травня 2018 року позивач не з'явилася.

Як убачається з матеріалів справи, позивач була повідомлена під розписку про судове засідання, призначене на 25 квітня 2018 року.

Однак, відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, розгляд справи в цей день не відбувся у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи і розгляд справи було відкладено на 31 травня 2018 року (а.с. 148).

Судову повістку про виклик в судове засідання на 31 травня 2018 року позивачеві не вручено, вона повернулася до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

З огляду на таке, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про судове засідання 31 травня 2018 року, не відповідають дійсності.

Виходячи з наведеного, при відсутності в розпорядженні суду відомостей про вручення позивачу у встановленому порядку судової повістки про слухання справи на 31 травня 2018 року, у суду не було підстав для залишення позову без розгляду.

Крім того, дана цивільна справа у проваджені суду перебувала тривалий час (з серпня 2017 року) .

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

ОСОБА_3 звернулася із позовом про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 та позбавлення батьківських прав ОСОБА_4

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 про стягнення аліментів судом першої інстанції не було враховано інтереси малолітньої дитини, тому оскаржувана ухвала в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням викладеного, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379,381, 382, 383 ЦПКУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року скасувати. Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений: 17 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: