Ухвала

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 524/9069/17

провадження № 61-43394ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_5,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2018 року у складі судді Предоляк О. С. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Дорош А. І., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Позов обґрунтовано тим, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016170090001894, відповідача ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3 400 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирок набрав законної сили 27 квітня 2017 року.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тілесні ушкодження.

Крім того, транспортний засіб Mersedes Benz 320, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент настання події 08 травня 2016 року, був забезпеченим в ПрАТ «УПСК», згідно договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 травня 2015 року № АІ/7717641.

ПрАТ «УПСК» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач, впродовж 1 року з дня настання страхового випадку не подав заяву про страхове відшкодування за шкоду, спричинену майну.

У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_4 просив стягнути з ПрАТ «УПСК» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 33 110,00 грн, а з ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кремечука Полтавської області від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 33 110,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

27 серпня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції у частині стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн шляхом зменшення даної суми з урахуванням вимог частини першої статті 1193 ЦК України, об'єктивних обставин справи, вимог справедливості та розумності; скасувати постанову апеляційного суду.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування та судового збору заявником не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами пунктів 1 - 3 частини другої вказаної статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Як вказано у частині третій даної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина четверта статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_5 пошкоджено транспортний засіб позивача, що призвело до душевних страждань останнього та отримання моральної шкоди.

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Також при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував характер та обсяг душевних, фізичних, емоційних страждань, які зазнав позивач, перебуванням на його утриманні непрацездатної дружини та малолітньої дитини, які виражаються у душевних та психічних стражданнях, і, як наслідок, в порушенні звичайного способу життя, оскільки наслідки дорожньо-транспортної пригоди є психотравмуючими для позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано ступінь вини позивача та те, що злочин вчинено заявником з необережності, були предметом оцінки апеляційного суду і їм надана належна правова оцінка.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик