АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 752/9913/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7414/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5,

за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року,

встановив:

у травні 2018 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, посилаючись на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №1083 від 23 листопада 2016 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Глобою Н.М. про стягнення на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 2 991 289 грн. Зазначав, що боржник ухиляється від зобов'язань, покладених на нього виконавчим написом, на виклики виконавця не з'являється, однак регулярно перетинає державний кордон, у зв'язку з чим просив обмежити його у праві виїзду до виконання покладених на нього зобов'язань.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у задоволенні подання було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватний виконавець подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, приватний виконавець посилався на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису №1083 від 23 листопада 2016 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Глобою Н.М. про стягнення на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_4, заборгованості за договором позики в розмірі 2 991 289 грн. 00 коп., боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань, однак регулярно перетинає кордон України та подорожує, що свідчить про необхідність обмеження його у праві виїзду за межі України до виконання покладених на нього зобов'язань.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у задоволенні подання було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що чинним ЦПК України не передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у якості забезпечення ним виконання виконавчого напису нотаріуса, який не є судовим рішенням. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.

Положеннями ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що виконавець звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення.

У своїй апеляційній скарзі приватний виконавець посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що ЦПК України у попередній редакції передбачав можливість обмеження у праві виїзду за кордон боржника не тільки за невиконання рішення суду, а і за невиконання рішень інших органів (посадових осіб), в тому числі приватних нотаріусів.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що із поданням до суду першої інстанції виконавець звернувся у травні 2018 року, тоді як положення ЦПК України, на які посилається апелянт (ст. 377-1) втратили чинність 15 грудня 2017 року, а тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Крім того, помилковим є твердження скаржника про те, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, рівнозначним судовому рішенню, оскільки статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», на яку він посилається, встановлено перелік рішень, які підлягають примусовому виконанню, однак норми закону, якою виконавчий напис нотаріуса було прирівняно до судового рішення приватним виконавцем наведено не було.

Крім того, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та задоволення подання і доводи апелянта про те, що положення ст. 441 ЦПК України в частині можливості обмеження у праві виїзду за межі України боржника лише за судовим рішенням обмежують права стягувача та суперечать принципу обов'язковості виконання рішень, оскільки обмеження боржника у праві виїзду за кордон не є єдиним заходом, спрямованим на забезпечення виконання рішення, а виконавець не позбавлений можливості здійснювати інші виконавчі дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Чинним процесуальним законодавством не передбачено право суду обмежити боржника за виконавчим написом приватного нотаріуса у праві виїзду за межі України та не визначено такий порядок, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді