АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Юрдига О.С.,

за участю особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4 та прокурора Завадської Т.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необгрунтованою.

Зазначає, що мав намір подати е- декларацію та вчинив усі дії для її подання до Реєстру, хоча і з пропуском встановленого строку, оскільки допустив невірне тлумачення закону, а тому в його діях відсутній умисел на неподання е-декларації, та відповідно склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, проаналізувавши апеляційні доводи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він, обіймаючи посаду старшого слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, всупереч вимогам ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» не своєчасно, без поважних причин, 10 квітня 2017 року подав щорічну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за що встановлена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суддя обґрунтував наявними в матеріалах справи доказами, наведеними в оскаржуваній постанові.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні вимог Закону України «Про запобігання корупції», що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №31 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_3 відповідно до пунктів 9 та 12 розділу IXЗакону України «Про Національну поліцію» призначено старшим слідчим Голосіївського управління поліції, присвоївши йому спеціальне звання «капітан поліції».

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №384 о/с від 29 квітня 2016 року капітана поліції ОСОБА_3 призначено старшим слідчим відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у місті Києві.

ОСОБА_3 прийнято Присягу працівника Національної поліції України.

Згідно п.1 «Положення про Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві», затвердженого Наказом ГУ НП у м. Києві №214 від 18 березня 2016 року, Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві є відокремленим структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території міста Києва.

Із викладеного вбачається, що відповідно до п.п. «з», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_3 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах &qude;а&quio; і &quст;в&q?ак; пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідно до послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_3 вчиняв послідовні дії на подання декларації 05 квітня 2017 року, проте не подав документ. 10 квітня 2018 року ОСОБА_3 заповнив та переглянув розділи декларації та натиснув кнопку «Подати документ», підтвердивши подання електронним цифровим підписом. Відповідно до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування ОСОБА_5 подав щорічну декларацію за 2016 рік 10 квітня 2017 року о 03 год. 53 хв. Це також підтверджується повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції яке надійшло на особисту електронну пошту ОСОБА_5 - «chepigosss@gmail.com.» (а.с.37).

Наведені апелянтом обставини не можуть свідчити про неможливість вчасного подання декларації, оскільки неналежне функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого функціонування, не було безперервним.

Поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали би подання ОСОБА_3 щорічної декларації за 2016 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у вказаний строк судом під час розгляду справи не встановлено.

Доводи ОСОБА_3 про відсутність суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а саме умислу на порушення встановлених вимог закону щодо строку подання декларації - суд апеляційної інстанції вважає такими, що не узгоджуються з вимогами Закону, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 щодо неналежного функціонування електронного цифрового підпису (ключа) та необізнаності з правилами заповнення та подачі ним електронної декларації за 2016 рік, оскільки обов'язок подання декларації покладається на суб'єктів декларування визначених Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а наведені у рішенні суду висновки щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим суддя, приймаючи рішення про накладення стягнення на ОСОБА_3, не врахував вимоги ч.3 ст.38 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зважаючи на те, що днем виявлення правопорушення, вчиненого ОСОБА_3, є 14 березня 2018 року (день складання протоколу про адміністративне правопорушення), а тому на час винесення постанови суду 09 липня 2018 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_3, передбачений ч.3 статті 38 КУпАП

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.38, 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Провадження у справі закрити на підставі ч.3 ст.38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва О.С. Юрдига

Справа № 33/796/2361/2018 Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП

Головуючий у першій інстанції - Валігура Д.М.