Справа № 751/8403/17 Провадження № 22-ц/795/1120/2018 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н. В. Доповідач - Боброва І. О.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Бобрової І.О.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_4, Державна установа «Чернігівська виправна колонія №44»,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення - місто Чернігів,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 01.07.2018,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що він проживає і є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. В результаті халатного ставлення відповідача до утримання свого майна, а саме квартири АДРЕСА_6, яка знаходиться поверхом вище, 27.09.2017 відбулося залиття квартири позивача. Зокрема, залито стелю та стіни ванної кімнати, що фарбовані білилом та підготовлені під фарбування, з'явились руді плями на стінах вбиральні, що обклеєні шпалерами. Зазначає, що залиття відбулося через протікання з каналізаційного відводу ванної та металевого шлангу біля ванної з квартири АДРЕСА_6, про що комісією складено відповідний акт. Внаслідок залиття квартира потребує проведення ремонту, сума завданого матеріального збитку становить 2513 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26 червня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2513 грн майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, 1200 грн витрат за проведення експертного дослідження, 400 грн витрат на правничу допомогу, а всього 4 113 грн. Судовий збір в розмірі 640 грн компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на недоведеність його вини у залитті квартири позивача. Апелянт погоджується, що був факт залиття, та що позивачу завдано матеріальних збитків, проте, категорично не погоджується з тим, що залиття квартири позивача сталось з його вини, враховуючи, що дах будинку постійно та довгий час протікає, і саме це є причиною залиття квартири позивача. Акт від 27.09.2017 складений всупереч Правилам утримання житлових будинків та прибудинкових територій, оскільки він містить інформацію, яка не відповідає дійсності. Акт складений не в присутності мешканців квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, обстеження горища не було. Відповідач стверджує, що проникнення на горище атмосферних опадів призводить до утворення на стелі його ванної кімнати грибка. Внаслідок частих злив та затікання води з горища його квартиру також було пошкоджено, що зафіксовано на відео та фото, і додано до апеляційної скарги як доказ. Вказує, що твердження свідків про те, що мало місце протікання з каналізаційного відводу, теж не виявляє причин залиття. Також відповідач зазначає, що йому не було відомо про обстеження 14.02.2018 і доповнення до акту від 27.09.2017, про ці факти він дізнався з повного тексту судового рішення. Оскільки він не приймав участі в розгляді справи через стан здоров'я, право рівності всіх учасників справи та змагальності сторін було порушене.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що ухвалене судом 26.06.2018 рішення є законним і обґрунтованим. На думку позивача, апелянт фактично зловживав своїми процесуальними правами, оскільки жодного разу не з'явився в судові засідання, докази подавав через канцелярію суду з порушенням порядку, оскільки позивачу ці докази не надсилалися.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державна установа «Чернігівська виправна колонія №44» у відзиві на апеляційну скаргу просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на не доведення відповідачем відсутності своєї вини у завданні майнової шкоди позивачеві.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Статтею 10 ЖК УРСР визначено, що громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до ст.151 ч.1 ЖК УРСР громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Згідно із ч. 3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами ст.1166 ч.1,2 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1.

27.09.2017 відбулося залиття квартири позивача з квартири поверхом вище - АДРЕСА_6, яка належить на праві власності державі в особі Державної пенітенціарної служби України (а.с.50). Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 25.01.2018, у даній квартирі зареєстрований та постійно проживає відповідач ОСОБА_3 із своєю сім'єю. Особовий рахунок відкритий на відповідача. Квартира складається з трьох кімнат та обладнана водопроводом, каналізацією тощо (а.с.46).

В акті від 27.09.2017, складеного інженером з енерго-та комунального забезпечення Чернігівської виправної колонії №44, інженера будівельника, коменданта гуртожитку, затвердженого заступником начальника Чернігівської виправної колонії №44, зафіксовано, що при обстеженні ванної кімнати квартири АДРЕСА_6, де мешкає ОСОБА_3 встановлено, що має місце протікання з каналізаційного відводу ванної та з металевого шланга біля ванної; дана ситуація склалася в результаті халатного відношення мешканців квартири АДРЕСА_6 до сантехніки свого помешкання. Було також обстежено горище будинку по АДРЕСА_6, протікання води та опадів через шиферний дах будинку виявлено не було. Інших можливих джерел надходження вологи в квартиру АДРЕСА_6 під час обстеження не виявлено. Мешканці квартири АДРЕСА_6 неодноразово попереджались про необхідність проведення ремонту, але на зауваження адміністрації установи не реагували.

Відповідно до доповнення до цього акту, затвердженого начальником Чернігівської виправної колонії №44 15.02.2018, при обстеженні 14.02.2018 квартири АДРЕСА_1 було виявлено у кухні на стелі в місцях затоплення відпала штукатурка і залишилися руді плями, які мають місця і на теперішній час; у ванній кімнаті руді плями (патьоки) на стінах, стелі з грибковим відтінком, стеля була відремонтована і підшита гіпсокартоном; у вбиральні руді плями на стелі, на стінах відклеєні шпалери (а.с.84).

Згідно з висновком спеціаліста С-780 експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1, складеного 13.11.2017, дійсний розмір матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1, з урахуванням 20% ПДВ, становить 2513 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки встановлено, що з вини відповідача відбулося залиття квартири позивача, внаслідок чого пошкоджено майно, тобто установлено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та шкодою, завданою ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачем не доведено, що затоплення квартири АДРЕСА_1 відбулося не з його вини. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є безгрунтовними та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. В справі відсутні докази, що залиття квартири позивача відбувається внаслідок протікання даху будинку. З акту від 27.09.2017 вбачається факт обстеження даху будинку сторін і відсутність затікання опадів. Посилання відповідача на свій лист від 26.07.2018 до начальника ДУ ЧВК 44 з приводу протікання даху, не може слугувати доказом того, що дах будинку протікав на час залиття квартири АДРЕСА_1 27.09.2017. В цей час жодного звернення відповідача до власника будинку не було. Заява ОСОБА_3 від 13.07.2015 також не може свідчити про вину власника будинку у залитті квартири позивача, оскільки ремонт покрівлі будинку був виконаний в липні 2016 року, про що свідчить лист ДУ ЧВК №44 від 04.04.2018 (а.с.75), копія договору №112-г на проведення робіт з ремонту покрівлі даху будинку АДРЕСА_6 (а.с.76), дефектний акт та довідка про вартість виконаних робіт (а.с.79-82). Після проведення ремонтних робіт до 26.07.2018 відповідач зі скаргами про протікання даху будинку до власника будинку не звертався.

Посилання відповідача на недотримання при складанні акту від 27.09.2017 вимог визначених Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій не може нівелювати встановлених цим актом обставин.

Під час розгляду справи були допитані члени комісії, що складали акт від 27.09.2017, де зафіксований факт залиття квартири позивача саме з квартири АДРЕСА_6, де наймачем є ОСОБА_3 Факт обстеження квартири АДРЕСА_6 членами комісії відповідач не заперечує, про що свідчить зміст його апеляційної скарги. Те, що відповідач не почув, коли члени комісії обстежували горище, не може свідчити про те, що таке обстеження не проводилося.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів суду тієї обставини, що завдання майнової шкоди майну позивача відбулося з вини третіх осіб. Зазначені вище докази, надані позивачем, відповідачем не спростовані. Експертиза щодо встановлення причин затоплення квартири за клопотанням відповідача не призначалась.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції права рівності всіх учасників справи та змагальності сторін, через розгляд справи за відсутністю відповідача є безґрунтовними. Перед ухваленням заочного рішення 12.02.2018, яке було в подальшому скасовано 17.04.2018, відповідачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду разом з копією позовної заяви з доданими до неї доказами. Дані документи відповідач отримав особисто 14.12.2017 (а.с.17). В подальшому відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення від 12.02.2018, до якої були надані докази, оцінені судом відповідно до положень ст.89 ЦПК України. Про час розгляду справи 17.04.2018 відповідач був повідомлений 30.03.2018 (а.с.71). За його письмовою заявою від 11.04.2018 після скасування заочного рішення, суд призначив розгляд справи 18.05.2018, про що відповідач також був повідомлений. 14.05.2018 ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.105). Ця заява була прийнята судом. В судовому засіданні 18.05.2018 було оголошено перерву на 26.06.2018, про що відповідач був повідомлений особисто 21.05.2018 (а.с.114). 07.06.2018 він особисто через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.115). За таких обставин будь - які посилання ОСОБА_3 на порушення судом першої інстанції прав рівності всіх учасників справи та змагальності сторін є безпідставними.

Доводи апелянта в цій частині судом не приймаються, на відміну від доводів, викладених у відзиві позивача та третьої особи.

Апеляційна скарга не містить заперечень щодо суми майнової шкоди, яка стягнута на користь позивача. Відповідач не визнає самого позову, наполягаючи на відсутності своєї вини в заподіянні такої шкоди.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з врахуванням встановлених обставин справи і фактів.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26 червня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 -без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст складений 18 вересня 2018 року

Головуючий:Судді: