КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16685/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллі-транс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм «Р», -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, про що складено відповідний Акт від 28 серпня 2017 року №516/26-15-14-02-04/36049543 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 18-55).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134., пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138., п. 138.2. ст. 138., пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139. Податкового кодексу України, абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, п. 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, що призвело до заниження на 15391,00 грн. суми податку на прибуток, у тому числі на 11303,00 грн. за 2014 рік, на 4088,00 грн. за 2015 рік; п. 44.1. ст. 44., п. 198.1., п. 198.6. ст. 198., п. 201.1., п. 201.2. ст. 201. Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, що призвело до заниження на 244729,00 грн. суми податку на додану вартість, у тому числі на 3232,00 грн. за серпень 2014 року, на 1609,00 грн. за вересень 2014 року, на 217,00 грн. за листопад 2014 року, на 27822,00 грн. за березень 2015 року, на 16617,00 грн. за травень 2015 року, на 11267,00 грн. за червень 2015 року, на 2559,00 грн. за грудень 2015 року, на 13008,00 грн. за березень 2016 року, на 80058,00 грн. за квітень 2016 року, на 80156,00 грн. за вересень 2016 року, на 8184,00 грн. за листопад 2016 року.

Позивачем подано Заперечення на Акт, за результатами розгляду яких Листом Відповідача від 19 вересня 2017 року №29473/10/26-15-14-02-04 висновки Акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм «Р» від 22 вересня 2017 року №№00006701402, 00006711402, якими Позивачу збільшено на 18216,75 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 15391,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 2825,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); збільшено на 301871,25 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 241497,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 60374,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатом якого Рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 30 листопада 2017 року №28166/6/99-99-11-01-01-25 (Т.1, а.с.69-79), податкові повідомлення-рішення Відповідача від 22 вересня 2017 року №№00006701402, 00006711402 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Між Позивачем, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Груп», як Виконавцем, укладено Договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02 грудня 2013 року № 0212-12 (Т.1, а.с. 223-227), згідно з п. 1.2. якого Замовник надає Виконавцю замовлення на виконання будівельно-ремонтних робіт, бере на себе зобов'язання прийняти виконані роботи на Об'єкті та оплатити Виконавцю їх вартість у повному обсязі відповідно до умов даного Договору.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано Акт приймання виконаних будівельних робіт, Податкові та Видаткові накладні, Платіжні доручення.

А як встановлено Відповідачем в Акті, стосовно ТОВ «Вест-Групп» зареєстровано облікову картку суб'єкта фіктивного підприємства за №3163/8/26-59-07-02 з ознакою «зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників» наступного змісту: «опитано 09.04.2014 року засновника та директора гр. ОСОБА_3, який надав покази про непричетність до реєстрації та діяльності».

За Договором поставки від 13 листопада 2014 року Позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2014 року 217,00 грн. суми податку на додану вартість з придбання у ТОВ «Авігард» відеокамери ІPC-KW12WP.

А як встановлено Відповідачем в Акті, стосовно ТОВ «Авігард» зареєстровано облікову картку суб'єкта фіктивного підприємства з ознакою «зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження»

Згідно з частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №810/48/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Паритет» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Отже, Позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оскільки з наданих ним первинних документів не можливо встановити зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і подальшою його господарською діяльністю.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.

А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року скасовується та ухвалюється нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 14.09.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Сорочко Є.О.