Справа № 417/4998/17

Провадження № 22ц/782/454/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Луганської В.М.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

представників: скаржника ОСОБА_1

відповідача СТОВ «Деркул» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

учасники справи - позивачОСОБА_5, відповідачі - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Деркул», Марківська селищна рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу виконувача обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Луганської області,

на рішення Марківського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року, ухваленого Марківським районним судом у складі: судді Логвіненка Т.Г. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул», Марківської селищної ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся із вказаним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул» (далі - СТОВ «Деркул») та Марківської селищної ради Луганської області.

Позов мотивовано тим, що позивач є одним із учасників СТОВ «Деркул» з долею у 5,23% відповідно до Статуту. СТОВ «Деркул» було створено 29 березня 2002 року як правонаступник МШПМК-36, працівником якого позивач також був.

МШПМК-36 та його правонаступник СТОВ «Деркул» в якості основних фондів і виробничої бази підприємства використовували цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, і вказаний майновий комплекс був внесений в Статутний капітал СТОВ.

Наприкінці листопада 2017 року позивач ОСОБА_5 подав заяву голові правління засновників СТОВ «Деркул» про свій намір вийти зі складу учасників товариства та винести на загальні збори товариства питання про отримання позивачем компенсації належної йому частки в майні СТОВ - частину приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В розгляді заяви позивачу було відмовлено та виявлено, що вказане майно не зареєстровано за СТОВ «Деркул».

З посиланням на пов'язаність отримання позивачем частки нерухомого майна та набуття права власності товариством на нерухоме майно, яким товариство як чужим добросовісно заволоділо і продовжує відкрито, безперервно володіти протягом 15 років - з моменту свого заснування, тобто з 29 березня 2002 року, позивач просив визнати за відповідачем СТОВ «Деркул»право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, який складається з адміністративної будівлі літ. А-2, ганок а; бази літ. Г; склад літ. С, тамбур літ. С-1, мехмайстерня літ. О-Б, гараж літ. Ж, Ж-1; навіс літ. Н; Башти Рожновського літ. В; артезіанської свердловини літ.Д.

Позиція відповідачів

Відповідач Марківська селищна рада Марківського району Луганської області у відзиві не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_5 та визнання права власності СТОВ «Деркул» на цілісний майновий комплекс, оскільки останнє відкрито, безперервно володіє цілісним майновим комплексом за адресою АДРЕСА_1 з 2002 року, а земельна ділянка іншого сільськогосподарського призначення за вказаною адресою згідно договору оренди реєстраційний НОМЕР_1 та додатковою угодою №60 знаходиться в строковому платному користуванні (а.с. 28 т. 1).

В судовому засіданні в суді першої інстанції представники відповідачів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул» та Марківської селищної ради позов визнали в повному обсязі.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року позов ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул», Марківської селищної ради про визнання права власності задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивоване: щодо звернення позивача ОСОБА_5 - відсутністю у СТОВ «Деркул» правовстановлюючих документів про право власності на спірний майновий комплекс, що унеможливлює передачу у власність позивачу його частини в якості належної йому частки в вартості майна підприємства, та відповідністю обраного позивачем способу захисту права законодавству; в частині обґрунтованості позовних вимог - доведеності протягом розгляду справи згідно вимог ст. 344 ЦК України факту безхазяйності цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 яким СТОВ «Деркул» добросовісно заволоділа і продовжує відкрито, безперервно володіти з моменту державної реєстрації товариства, тобто з 29 березня 2002 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючи з вказаним рішенням суду, виконувач обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, який не брав участі у справі, в інтересах держави в особі Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області та Марківської селищної ради Луганської області звернувся з апеляційною скаргою.

Прокурор обґрунтовує наявність інтересів держави порушенням вказаним рішенням прав Марківської селищної ради, яка у 2015 році розпочала процедуру передачі спірного нерухомого майна орієнтовною вартістю 2335000 грн., яке має ознаки безхазяйного в розумінні ст. 335 ЦК України, у комунальну власність, а визнання позовних вимог органом місцевого самоврядування суперечить інтересам Марківської територіальної громади, оскільки перешкоджає отриманню додаткових ресурсів для поповнення місцевого бюджету шляхом здачі вказаного об'єкта в оренду, отримання платежів за це або його продажу.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, яка є контролюючим органом, який здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, то в скарзі зазначено, що оскаржуваним рішенням затверджено перехід права власності на спірне майно від засновників товариства до юридичної особи - СТОВ «Деркул», чим суд реалізував повноваження, надані нотаріальним органам, що призвело до порушення інтересів держави в частині ненадходження до бюджету грошових коштів за сплату державного мита за вчинення нотаріальних дій - орієнтовно 23350 грн. та засвідчення кожного підпису на документах - 0,02% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також засновників товариства необґрунтовано звільнено від обов'язку декларування свого майнового стану і доходів, ухиленню засновників товариства від сплати податку на доходи фізичних осіб у формі інвестиційного прибутку.

Незаконність рішення полягає в неправильному застосуванні норм матеріального права - ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 140, 144, 148, 335, 344 ЦК України) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 5, 79, 81, 133, 175, 177, 185, 263 ЦПК України), оскільки задовольняючи позов, суд визнав право власності за відповідачем у справі, у той час, коли аналіз ст.ст. 15 та 16 ЦК України та ч. 4 ст. 344 ЦК України свідчить, що належним позивачем у справах про визнання права власності за набувальною давністю є саме особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років.

Суд порушив предметну та суб'єктну юрисдикцію, оскільки розглянув спір у зв'язку із наміром учасниками вийти із товариства з обмеженою відповідальністю та одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі, в порядку цивільного судочинства.

Подання ОСОБА_5 позовної заяви з єдиною позовною вимогою про визнання права власності на спірне майно за відповідачем у справі СТОВ «Деркул», фактичним керівником якого є ОСОБА_5, не відповідає положенням ст.ст. 4, 5 ЦПК України, свідчить про відсутність предмету спору, про очевидне штучний характер спору та не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Тому просив скасувати рішення та закрити провадження у справі.

Позиція позивача у відзиві на апеляційну скаргу та позиція скаржника у запереченні на відзив

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_5 наполягав, що оскаржуване рішення жодним чином не порушує будь-яких державних або громадських інтересів, а визнання права власності за СТОВ «Деркул» на цілісний майновий комплекс, який було створено працею трудового колективу підприємства, є захистом його майнового інтересу як учасника товариства, так і інтересів інших учасників, і даний спір не є корпоративним і має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Позивач заперечує наявність інтересів держави за апеляційною скаргою прокурора, оскільки воно неналежно обґрунтоване, не підтверджено доказами, є втручанням в принцип правової визначеності та мирного володіння майном, прокурором не доведено «суспільного», «публічного» інтересу, як не доведено і те, що таке втручання є пропорційним визначеним цілям з огляду на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо суті спору, позивач зазначає, що СТОВ «Деркул» створено внаслідок перетворення колективного підприємства МШПМК-36, заснованого на власності трудового колективу підприємства, і саме члени трудового колективу МШПМК-36 стали засновниками СТОВ «Деркул», виходячи з чого та приймаючи в якості доказу первинну облікову та бухгалтерську документацію МШПМК-36 на доказ добросовісності володіння нерухомим майном, і задоволено позов судом (а.с. 145-154 т. 2).

Виконувач обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області надав заперечення на відзив, в якому підтримує доводи апеляційної скарги (а.с. 164-177 т. 2).

Рух справи в апеляційному суді

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 року головуючим суддею було визначено Назарову М.В., склад колегії суддів Луганська В.М., Орлов І.В. (а.с. 77 т. 2). Апеляційне провадження по справі було відкрито 16 липня 2018 року (а.с. 128 т. 2). Ухвалою суду від 26 липня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 10 серпня 2018 року о 15-й. 10 серпня 2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці судді Луганської В.М. Розгляд справи призначений на 11 вересня 2018 року о 10.30 год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 року замінено суддю Орлова І.В. у зв'язку із перебуванням у відпустці на суддю Лозко Ю.П. (а.с. 198 т. 2).

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 вересня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури в частині захисту інтересів держави в особі Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Марківського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул», Марківської селищної ради про визнання права власності закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

В суді апеляційної інстанції представник скаржника ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, представники відповідача СТОВ «Деркул» не визнали апеляційну скаргу та просили залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, при цьому представник відповідача СТОВ «Деркул» ОСОБА_3 пояснив, що він підтримує позов ОСОБА_5, оскільки підприємство, яке є власником майна, але не має про це правовстановлюючого документу, з позивачем у підприємства спільна позиція про необхідність визнання за останнім права на майновий комплекс.

Позивач ОСОБА_5 надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 210 т. 2).

Представник відповідача Марківської селищної ради Луганської області в особі тимчасового виконувача обов'язки голови, секретаря селищної ради Андрієнко Л.А. надав лист про розгляд справи за відсутності представника селищної ради (а.с. 146 т. 2).

Щодо меж перегляду рішення суду, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним вимогам закону.

У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судом, є набуття СТОВ «Деркул» права власності за набувальною давністю на цілісний майновий комплекс за адресою: смт Марківка Луганської області, пл. Спортивна, 13.

Статтею 131-1 Конституції України та пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що в Україні діє прокуратура, яка зокрема здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз наведеного законодавства у взаємозв'язку дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в цивільних судах, в тому числі апеляційне оскарження судових рішень, стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Зміст частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про те, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Частинами першою та третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування визначається Конституцією, цим та іншими законами, які не суперечать положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 10 та частини десятої статті 59 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції або законам України визначаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, саме органи місцевого самоврядування згідно із частинами 5 та 2 статті 60 цього Закону здійснюють від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

По справі вбачається, що виконавчим комітетом Марківської селищної ради як виконавчим органом у відповідності до вимог ст. 335 ЦК України та ст.ст. 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» розпочато процедуру набуття права власності на спірний майновий комплекс як на безхазяйне майно, про що свідчить його рішення від 22 травня 2015 року №28 (а.с. 66 т. 2) та оголошення у друкованому засобі масової інформації - газеті «Радянське слово» (а.с. 248 т. 1).

Відомостей про те, що відповідачем Марківською селищною радою приймалися інші рішення з цього питання суду не надано.

За таких обставин визнання позову вказаним відповідачем, надане у формі відзиву на позовну заяву за підписом Марківського селищного голови, без прийняття відповідного рішення повноважним органом, яким у даному випадку є орган місцевого самоврядування, суперечить вимогам частини 4 статті 206 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

За умови визнання позову вказаним відповідачем, невжиття належних заходів цивільно-правового характеру у вигляді оскарження рішення про задоволення позову ОСОБА_5, яким зачіпаються інтереси Марківської громади, вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України колегія суддів вважає обґрунтованим здійснення представництва в суді законних інтересів держави в особі Марківської селищної ради прокурором.

Крім того, відповідачем Марківською селищною радою не подано у визначений апеляційним судом заяви по суті справи, перелік яких передбачений частиною 2 статті 174 ЦПК України, і до яких відноситься відзив.

Тому відзив позивача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу в частині відсутності права на звернення до суду в інтересах Марківської селищної ради не може бути взятий до уваги.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про помилковість висновків суду про задоволення позову ОСОБА_5 та визнання за відповідачем СТОВ «Деркул» права власності на цілісний майновий комплекс за давністю володіння, оскільки відповідач таких самостійних позовних вимог в своїх інтересах не заявляв, у позивача спірне майно не перебувало у користуванні і він не просить визнати за собою право власності на дане майно, його звернення до суду за захистом прав відповідача свідчить про відсутність спору і його штучний характер, то колегія суддів погоджує їх з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Виходячи зі змісту цієї статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- належність на праві власності майна іншій особі;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем є будь-яка заінтересована особа, яка у встановленій цивільно-процесуальним законом формі звертається з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів й особисто порушує цивільну справу в суді, оскільки вважає, що її відносини матеріально-правового характеру порушено конкретною особою, або на захист прав якої до суду звертаються органи та особи у випадках, прямо передбачених цивільно-процесуальним законом.

Зі змісту статті 344 ЦК у взаємозв'язку із врегульованим статтею 16 ЦК України поняттям захисту цивільних прав та інтересів вбачається, що позивачем у справах вказаної категорії є саме особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом визначеного строку.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому, ця особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує в порядку позовного провадження.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5 та захищаючи права відповідача СТОВ «Деркул», суд належним чином не перевірив і не дав оцінки цим обставинам, не звернув увагу на відсутність у позивача права вимоги в інтересах СТОВ «Деркул», оскільки за змістом частини 1 статті 4 ЦПК України має право звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів або як представник вказаного відповідача, яким у виниклих правовідносинах він не є.

Відзив позивача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу, що він має правовий інтерес до майна СТОВ «Деркул», оскільки є його учасником, має право на отримання частки в його майні, тому має інтерес до легитимізації права власності підприємства на нерухоме майно, не спростовує доводів апеляційної скарги прокурора в цій частині, оскільки вказане право позивача є похідним від визнання права підприємства, яке є єдиною позовною вимогою у справі.

В частині вимог ОСОБА_5 до відповідача Марківської селищної ради про визнання права за СТОВ «Деркул» за набувальною давністю на нерухоме майно у позивача так само відсутні повноваження на представництво інтересів СТОВ «Деркул».

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості набуття відповідачем СТОВ «Деркул» права за давністю володіння на спірний майновий комплекс є передчасними, оскільки оцінка вказаним обставинам може бути зроблена судом, визначеним законом, під час розгляду справи з належними сторонами.

Довід апеляційної скарги про те, що оскільки позивачем у справі має виступати СТОВ «Деркул», а відповідачем вказаний орган місцевого самоврядування, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим, оскільки предметом розглядуваної справи є виключно вимоги ОСОБА_5 як фізичної особи і учасника товариства про визнання права власності на нерухоме майно, що відповідно до статті 19 ЦПК України відноситься до юрисдикції загальних судів.

Відзив позивача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу, що апеляційним судом при прийнятті апеляційної скарги порушено принцип правової визначеності, так як апеляційна скарга подана на остаточне рішення, яке вступило в силу, є безпідставними. Виконувач обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури не брав участі при розгляді цієї справи, про оскаржуване рішення йому стало відомо 24.04.2018 року за результатами опрацювання даних Єдиного державного реєстру судових рішень, після відмови йому Старобільським районним судом 03.05.2018 року в ознайомленні з матеріалами справи він у розумний інтервал часу - 05.05.2018 року звернувся із апеляційною скаргою, виходячи з чого апеляційним судом ухвалою від 16 липня 2018 року йому було поновлено строк на апеляційне оскарження як пропущений із поважних причин.

Що стосується доводу апеляційної скарги про неправильне визначення вартості спірного майнового комплексу, а відповідно, і неправильного визначення розміру сплаченого судового збору, то в порушення принципу диспозитивності прокурором не надано відомостей про вартість цього майна.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Наведене невідповідність висновків суду та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статі 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачений прокурором судовий збір у розмірі 960,00 грн. підлягає стягненню з позивача ОСОБА_5 на користь платника - прокуратури Луганської області.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу виконувача обов'язки керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Луганської області задовольнити частково.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 22 січня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деркул», Марківської селищної ради про визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь прокуратури Луганської області судовий збір в сумі 960,00 грн. на розрахунковий рахунок № 35211068000839; банк: ДКСУ м.Київ МФО 820172; код ЄДРПОУ 02909921.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 14 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: