ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4885/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань Костюка Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

суддя(і) у І інстанції Бобрушко В.І.,

час ухвалення рішення 16 год. 28 хв.,

місце ухвалення рішення м. Тячів,

дата складення повного тексту рішення 26 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Тячівське ОУ ПФУ) та зобов'язати відповідача призначити позивачу пільгову пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 серпня 2017 року.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2018 року у справі № 307/2873/17 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Тячівського ОУ ПФУ, викладене у вкладці до протоколу № 60 від 31 жовтня 2017 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії на пільгових умовах. Зобов'язано відповідача в установленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд виходив із того, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. А тому відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку. При цьому, щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію на пільгових умовах, то в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, так як призначення пенсії належить до компетенції відповідача.

У апеляційній скарзі Тячівське ОУ ПФУ просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не надано первинних документів, які можуть підтвердити у якому населеному пункту чи об'єкті (зоні небезпеки) позивачем проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на протязі 1986 року та не підтверджено періоди перебування у зоні відчуження. Тому підстав для призначення йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

07 серпня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло доповнення до апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Оскільки, такий строк закінчився 25 червня 2018 року суд апеляційної інстанції подані доповнення до апеляційної скарги не приймає.

Позивачем до апеляційного суду подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. При цьому зазначає, що наданими документами Пенсійному фонду повністю підтверджено його право на пільгову пенсію, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Позивач на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві (ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно з положеннями частини 3 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, у вересні 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Тячівського ОУ ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом комісії Тячівського ОУ ПФУ по розгляду суперечливих питань для прийняття рішень про призначення (перерахунку) пенсії від 31 жовтня 2017 року за № 60 було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до вкладки до протоколу № 60 від 31 жовтня 2017 року стало те, що в архівній довідці № 397 від 21 квітня 2017 року, виданої Центральним архівним відділом Національної гвардії, не зазначено кількість відпрацьованих днів у зоні відчуження, а також не зазначено періоди перебування у такій зоні.

Разом із тим, пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як слідує з матеріалів справи та відповідно до довідки, виданої Рахівським військовим комісаріатом № 74 від 17 березня 2017 року, ОСОБА_2 проходив службу у збройних силах в період з 9 листопада 1985 року по 8 травня 1987 року, та виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи в складі військової частини 7429 в період з 5 липня 1986 року по 21 липня 1986 року (а.с. 16).

Як видно з архівної довідки Центрального архіву внутрішніх військ МВС України № 3-31-С-684 від 01 серпня 1996 року, ОСОБА_2 виконував бойову службу в районі Чорнобильської АЕС та отримав дозу радіації 0,266 рентген (а.с. 17).

У військовому квитку НОМЕР_1 від 18 листопада 1985 року також відображено, що ОСОБА_2 в період з 5 липня 1986 року по 21 липня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (а.с.11-15).

Позивачу 24 жовтня 1996 року було видане посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2 категорії серії НОМЕР_2 , правильність видачі якого у 1996 році підтверджено повноважною комісією Закарпатської ОВК по розгляду питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.10, 18-19).

Відповідно до довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 02 червня 2017 року за № 558, ОСОБА_2 виконував бойову службу в районі Чорнобильської АЕС та прибув зі ст. Вільча 21 червня 1986 року, отримавши дозу опромінення 0,266 рентген. При цьому зазначено, що додаткових відомостей щодо підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з червня по липень 1986 року не виявлено (а.с. 42).

Враховуючи те, що для призначення пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку, як часнику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у позивача були наявні необхідні для цього документи, суд першої інстанцій прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії.

У відповідності до приписів статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи Тячівського ОУ ПФУ висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2018 року у справі № 307/2873/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.М.Обрізко

Р.П.Сеник

Постанова у повному обсязі складена 18 вересня 2018 року.