ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5076/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

   головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

   суддів:                                                              Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, ухвалене в м.Тернополі під головуванням судді Мандзія О.П., повний текст якого складено 19.02.2018, у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                        ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі – ДП "Тернопільський облавтодор") звернулось в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якій просить визнати протиправним та недійсним з моменту прийняття і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року № НОМЕР_1 на суму 6657,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Тернопільський облавтодор", за результатами якої складено акт, на підставі якого відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення. Вважає, що відповідачем невірно застосовано та обчислено термін сплати військового збору, що призвело до помилкового визначення кількості днів несвоєчасної сплати податку та як наслідок, неправомірного завищення сум штрафної санкції та пені.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено перед судом правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в повному обсязі, вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд помилково дійшов висновку про те, що податковим органом у всіх випадках несвоєчасного перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб застосовано п. 168.1.2, а не пп.168.1.5. ст.168 ПКУ, адже згідно акта перевірки до позивача у деяких випадках застосовувалась штрафна санкція за порушення строків, передбачених пп.168.1.2. ст.168 ПКУ, а у деяких випадках наявне порушення термінів, передбачених пп.168.1.5. ст.168 ПКУ. Окрім того, судом не взято до уваги й те, що на початку обревізованого періоду у позивача рахувався податковий борг зі сплати військового збору у розмірі 192,22 грн, а тому проплата військового збору не зараховувалась як така, що йшла на погашення поточних зобов’язань до тих пір, поки не відбулось погашення податкового боргу, наявного на початок обревізованого періоду, що у свою чергу потягло несвоєчасну сплату тієї частини донарахування, котра пішла на погашення вказаного боргу у розмірі 192,22 грн.

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вважає оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції з’ясував всі обставини, що мають значення для справи і прийшов до висновку, який відповідає обставинам справи, з тих підстав апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з’явились, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП "Тернопільський облавтодор" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Головним управління ДФС у Тернопільській області проведено виїзну планову перевірку ДП "Тернопільський облавтодор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 30.06.2016, про що складено акт від 24.10.2016 № 413/14-04/31995099, з висновків якого судом встановлено, що податковим органом виявлено наступні порушення податкового законодавства, зокрема: пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України - несвоєчасна сплата військового збору (1,5%) з виплачених доходів в результаті чого нараховано пені за період з 15.09.2014 року по 29.06.2016 року, на суму 831,61 грн.; пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України - несвоєчасно перерахований до бюджету військовий збір за період з 30.08.2014 року по 29.06.2016 року, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції.

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС у Тернопільській області серед інших прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов’язання з військового збору у розмірі 6657,57 грн, з яких 5825,96 грн штрафні санкції та 831,62 грн пені.

Позивач, вважаючи зазначене рішення податкового органу незаконними, звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, мотивував це тим, що несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по військовому збору виникла через затримку виплати самої заробітної плати, а також врахував  факти, коли сплата військового збору була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку, проте вказав, що до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки дані повноваження покладені на фіскальну службу, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі. У свою чергу відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 - 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідних положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від визначеного об'єкта оподаткування. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.168.1.2. п.168.1. ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише при умові одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом пп.168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобов’язання є узгодженим відповідно до п 54.2, не зважаючи на те, що працівник не є платником податку, тому що доходи ще не отримав. Але платником податку є податковий агент відповідно до п. 162.1 ПКУ.

Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп.129.1.1. п. 129.1. ст.129 ПК України в редакції на час спірних правовідносин після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судом встановлено, що позивачем податкові розрахунки форми 1 ДФ (за період що перевірявся) були вчасно подані до податкового органу, однак у зв’язку із відсутністю коштів, внаслідок чого і була затримка по виплаті заробітної плати працівникам, перераховувалися задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб, утримані із нарахованої заробітної плати, у день виплати її працівникові. Фактів не виплати заробітної плати не було.

Наведене свідчить про те, що суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені ДП «Тернопільський облавтодор» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, а відповідно і військовий збір є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у встановлені строки.

Такі ж обставини встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у справі № 819/165/17, яка набрала законної сили, за позовом ДП "Тернопільський облавтодор" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2016 року №0056031302, №0056071305, №0056081305 та №0004401404 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн, прийнятих на підставі акта від 24.10.2016 № 413/14-04/31995099, як і податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року № НОМЕР_1, що є предметом розгляду у даній справі. Вказані обставини в порядку ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Як у справі № 819/165/17, так і в даній адміністративній справі встановлено, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати військового збору, невірно застосовано пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобов’язання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконного та необґрунтованого податкового повідомлення-рішення, з врахуванням того, що згідно п. 168.1.5 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб виникла через затримку виплати заробітної плати, але такий податок перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата.

У разі якщо несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, останні мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.

Як встановлено судом, що під час перевірки не було виявлено фактів недостовірності нарахування чи несплати податку із джерел виплат, контролюючим органом було виявлено лише затримку із виплати заробітної плати і несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання в тому числі і військовому збору з виплачених доходів, а не несплату податку чи збору при отримані заробітної плати взагалі.

Законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно положень п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Посилання на п. 168.1.5 ПК України, що місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таке зобов’язання у відповідності до п.54.2. ст.54 ПК України є узгодженим незважаючи на те, що працівник не є платником податку, тому що доходу ще не отримав.

Враховуючи встановлене, колегія суддів звертає увагу, що у вказаних правовідносинах, які склались між сторонами, при розрахунку терміну сплати військового збору мають застосовуватися норми п.168.1.5 ПК України, а не пп. 168.1.2. ПК України, проте відповідач при розрахунку кількості днів затримки сплати військового збору застосовував пп. 168.1.2 ПК України, який застосовується для розрахунку штрафних санкцій лише тоді коли заробітна плата нарахована і виплачена, а військовий збір податковим агентом не сплачено.

Окрім цього, з матеріалів справи слідує, і це не заперечувалось стороною позивача, що мають місце періоди, коли сплата військового збору була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку. Проте, до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки дані повноваження відповідного чинного законодавства покладені на фіскальну службу, що є окремою підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року № НОМЕР_1 на суму 6657,57 грн підлягає скасуванню.

При перевірці доводів апеляційної скарги в тому, що судом не взято до уваги факту, що на початку обревізованого періоду у позивача рахувався податковий борг зі сплати військового збору у розмірі 192,22 грн, а тому проплата військового збору не зараховувалась на ці цілі, а йшла на погашення поточних зобов’язань до тих пір, поки не відбулось погашення податкового боргу, колегія суддів зазначає таке, що на виконання пункту 59.1 статті 59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу.

Доказів надіслання на адресу позивача податкової вимоги у зв'язку з несплатою податкового боргу відповідач в суді першої інстанції не надав, а тому у відповідності до абз. другого ч. 2 ст. 77 КАС України колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також погоджується з висновком суду першої інстанції, що несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по військовому збору виникла через затримку виплати самої заробітної плати, а також врахував  факти, коли сплата військового збору була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку, однак до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону, дані повноваження покладені на фіскальну службу, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 819/2013/17/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

    Повне судове рішення складено 18.09.2018.